пятница, 29 марта 2019 г.

Иером.Роман (Матюшин): Сеем рожь, а косим лебеду


***
Сеем рожь, а косим лебеду,
Непрестанно ищем виноватых.
Строим рай, а вертимся в аду,
Узнавая в ближнем супостата.

Словоблудьем залита земля,
Каждый норовит в Евангелисты
И к кормушке, дабы опосля
Самому свернуть с тропы тернистой.

Плоть ликует. Дух уничижен,
Суета перечеркнула Вечность.
И страну десницею чужой
Волокут злорадно на увечья.

Наши души, от тоскливых дум
Обессилев, примирились с ложью...
Потому и сеем лебеду,
Называя всеянное рожью.


воскресенье, 24 марта 2019 г.

Елена Русецкая: Берёзовый сок

***
Тихо-тихо шептали берёзы,
Солнце гладило нежно листву
И стекали прозрачные слёзы
Сладким соком в ладошку мою…

Мне не пить, а едва прикоснуться
К первозданности той чистоты,
Когда мир на земле появился
Из другой неземной красоты.

Пусть мгновенье играет в ладошке
Каплей жизни неведомый свет,
Чтобы сердце согрелось немножко
И ответило светом в ответ;

Мне бы самую малую малость,
Вдруг, почувствовать сердцем в себе
Удивительно тихую благость
И любовь неземную к земле.

Бакшеев В. Голубая весна

четверг, 21 марта 2019 г.

"Завжди сучасний Тарас Шевченко"

Березень в Україні часто називають Шевченковим. І це не випадково: щороку навесні Великий Кобзар приходить до нас - і щороку новим, неповторним.

205 років минуло від того дня, коли українка-кріпачка дала світові генія, славного сина українського народу. Але й сьогодні, як живий, говорить він із нащадками - тому що всі ці роки незгасним вогнем палахкотить могутня і ніжна Шевченкова поезія. До сьогоднішнього дня вона закликає любити свій рідний край, свій народ, брататися сильному зі слабшим, бути справедливим, чесним.

Слово істини шукали у Шевченка наші діди-прадіди. Чеснотам навчав великий Кобзар наших батьків. І тепер, у час інформаційного вихору, навчаємось розуму у нього й ми.
Літературно-мистецька композиція «Завжди сучасний Тарас Шевченко» була підготовлена у співтворчості Брусилівської центральної бібліотеки ім.Г.М.Ткаченка та Брусилівської ДМШ і представлена старшокласникам Брусилівської ЗОШ №1, які завітали до концертної зали музичної школи.

Постать і творча спадщина Тараса Шевченка третє століття захоплює українців, та й не тільки їх. Кожне покоління відкриває в ньому щось для себе. Із Шевченкового «Кобзаря» своє натхнення черпали класики. Звертаються до образу Шевченка й сучасні українські митці, намагаючись вписати його постать, поезію та ідеї в сучасне середовище. Про це й розповідала ведуча заходу - бібліотекар кафедри юнацтва Брусилівської центральної бібліотеки ім.Г.М.Ткаченка І.В.Толкач, а ілюструвала розповідь медійна презентація, створена зав.відділом обслуговування відвідувачів І.О.Калейчик.

воскресенье, 17 марта 2019 г.

Преподобный Герасим Иорданский и его лев


Св. Пр. Герасим Иорданский со львом.
Иконописец Константин Золотарёв.
Память святого празднуется 4/17 марта. 

Преподобный Герасим подвизался в пустыне Египта и позднее около 450 года пришёл на берег реки Иордан в Палестине, где основал монастырь со строгим уставом и стал его настоятелем. 

Всемирно известна история о приручении Аввой Герасимом дикого льва, которого святой вылечил от ран: «Льву дано было имя „Иордан“. После этого он часто приходил к старцу, принимал от него пищу и не отлучался из обители более пяти лет». Лев, согласно жития, умер на его могиле и был погребен рядом со святым Герасимом. Этот сюжет жития святого стал основой многочисленных изображений Герасима у ног которого лежит лев.

5 историй о святых и их животных

Очень мне нравится картина Елены Черкасовой, про которую сама художница говорит: "И если раньше были какие-то картины с надрывом, с событием – старец исцеляет льва, лев умирает на могиле св. Герасима, то здесь – момент самой жизни. Видите, им хорошо вместе".

Черкасова Е. Лев св.Герасима

суббота, 9 марта 2019 г.

Плач Адама о Рае и плач Бога об Адаме

«Плач Адама», читаемый за богослужением в неделю сыропустную, это плач каждого из нас – осколков Адама, разбросанных во времени и пространстве.

Этот плач в широком многоголосии отразился как в народной поэзии, так и в сочинениях Отцов Церкви. По-своему «Адамов плач» нашел свое отражение и в душе автора данной публикации - протоиерея Игоря Рябко.

пятница, 8 марта 2019 г.

Мар'яна Савка: Лицарська поезія

Е.Лейтон
(подражаніє Жадану)
з присвятою М.К.

жінка правду сказати - німфа хмарка ефірна
рада себе віддати наче ягня офірне
справжньому чоловіку мурові кам'яному
щоб служити довіку тільки йому одному

і віднаходить жінка зброю доброго гарту 
бо кам'яному муру дуже потрібна варта
раптом якісь монголи раптом якісь чекісти
раптом заскочить голод а вже нема що їсти

і тому вона спершу смажить йому котлети 
потім готує верші стріли і арбалети
і вибігає вранці з наміром не забути 
перевірити шанці і захисні редути

з нею стаються часто дивні такі трафунки 
сили нема завчасу скинути обладунки
так вона й засинає з піднятим заборолом
і уві сні питає чи усіх поборола

четверг, 7 марта 2019 г.

Дванадцять британських поетес ХІХ сторіччя


Джерело: журнал Всесвіт, №5-6 за 2007
Повна версія з примітками: http://www.vsesvit-journal.com/old/content/view/305/41/
Переклад з англійської і примітки Олени О’Лір


Керолайн Клайв (V) (1801 — 1873)

Керолайн народилася в Лондоні і зростала в містечку Шейкенгерст (графство Вустершир). Коли їй було три роки, вона захворіла на поліомієліт, наслідком чого стала довічна інвалідність, — втім, майбутня поетеса робила все можливе, аби довести, що серйозна недуга не заважає їй жити повноцінним дорослим життям: вона годинами скакала верхи на коні, хоча її ноги були закуті в залізо (як тут не згадати нашу Лесю та її “тридцятилітню війну” з туберкульозом!). 

1840 р. Керолайн, узявши собі за псевдонім літеру “V” (що, очевидно, означало перемогу — victory), опублікувала збірку “ІХ поезій”, яка витримала кілька перевидань. Того ж року вона вийшла заміж за превелебного Арчера Клайва, у шлюбі з яким народила двох дітей. Її наступні поетичні книжки — “Я споглядала Небеса” (1842), “Бал Королеви” (1847), “Долина Рі” (1851) і поема “Морлас” (1853). Її перу належать також три романи, найширшого розголосу з-поміж яких набрав “Пол Ферролл” (1855), що вважається першим вікторіанським “сенсаційним” романом. Померла Керолайн за трагічних обставин: на ній зайнялася сукня, і вона не змогла загасити полум’я...

Написане під час хвороби

По морю смерти, серед хвиль,
Пливу на кораблі;
Й мене тупий відносить біль,
Як вітер, від землі.

Незнаний океанський шир
Видніється мені;
О, чий мене зустріне зір
У хмарній далині?

пятница, 1 марта 2019 г.

Ирина Иванченко: Пост

Ты — герой, говорит, целых сорок дней
избегаешь скоромной пищи.
А у нас, говорит, у простых людей,
сквозняки по сусекам свищут.

Град добил покос, но растёт погост,
и бабьё голосит истошно.
А у нас, говорит, семилетний пост
на воде с картошкой.

А на мясо, знаешь, гляди не гляди —
не кусает цена, а режется.
Мы и так его, говорит, не едим,
потому как не за что.

Как закрыли завод, так и сел народ
лузгать семки у телевизора.
Говорят, что пост — небесам оплот,
а душе ревизия.

Говорит и лыбит щербатый рот,
грех тебе, говорит, печалиться.
И в груди печет, и подкожный лёд
истончается.