понедельник, 30 октября 2017 г.

Від Здвиженя до Бруселя

...або чи був Брусилівський прорив у Брусилові 


Ось таке запитання було розміщене в групі Брусилів лайф:

 І ось мій варіант відповіді:
"Брусель, Бруссель". Декілька років тому київський письменник розповідав, що жартома сказав дружині: "Їду в Брусель", так вона запитала, чи він візу виправив. Та до нас завжди з Києва був безвіз :) 

"Високим штилем", здебільшого на мітингах та в пресі - "Здвижень" (від назви давньоруського міста, що колись тут, начебто, розташовувалось, та річки Здвиж, що протікає)

Ще іноді вважають, що це саме тут був військовий "Брусиловський прорив" (насправді - на фронті від Луцька до Чернівців у 1916 році, а назва походить від прізвища генерала О. Брусилова, під командуванням якого ця наступальна операція була здійснена).

"Брусилівський прорив" був, але так було

воскресенье, 29 октября 2017 г.

* * *
Уже вечірні довшають розмови, 
Чутніше хід повільних дзиґарів... 
Віщують тихий затишок зимовий 
Сльота і сум осінніх вечорів.

І так приємно знову розгорнути, 
Пурнувши весь у цигарковий дим, 
Якийсь роман, давно напівзабутий, 
І не читати, мріяти над ним!

І довго-довго в ліжко не лягати... 
А над столом Некрасов і Барб’є... 
...А дощ шумить, і вітер волохатий 
У шиби б’є...

(Євген Плужник, 1927)


суббота, 28 октября 2017 г.

Чудове Чудовисько знявся у мультфільмі!

До Міжнародного дня анімації у Києві презентували короткометражний анімаційний фільм «Чудове Чудовисько», створений студією «Червоний Собака» за підтримки Держкіно України. Сценарій написаний на основі однойменної книжки Олександра Дерманського, видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», про яку вже писала. Режисер стрічки – Сергій Мельніченко, продюсер – Олена Голубєва.

Українська анімація має глибоку історію і значну кількість яскравих анімаційних робіт, які здобули високі нагороди та вже стали класикою, цей напрямок відіграє важливу роль у промоції української культури і сьогодні.

пятница, 27 октября 2017 г.

Літератори Брусилівщини: вірші про Велику Вітчизняну війну

У нашому календарі є чимало дат, які нагадують нам про ті далекі роки. Кожне наше місто чи містечко, регіон мають пам’ять про цю страшну війну. 
День визволення України від фашистських загарбників відзначається 28-го жовтня. Це був кульмінаційний результат ряду наступальних операцій, одна з найбільш значима з яких - Житомирсько-Бердичівська, що почалася у грудні 1943 року на Рубежі Мужності. Брусилів було визволено 26 грудня 1943 року. 14 січня 1944 року в результаті завершення Житомирсько-Бердичівської наступальної операції, через 918 днів окупації, Житомирська область була повністю визволена.
А 28 жовтня 1944 року став днем остаточного вигнання військ нацистської Німеччини та її союзників за межі сучасної території України.




вторник, 24 октября 2017 г.

Михайль Семенко: поет доби Розстріляного відродження

Михайло Васильович Семенко, 19 (31) грудня 1892, село Кибинці, Миргородський повіт, Полтавська губернія — 24 жовтня 1937, тюрма НКВС, Київ) — основоположник і теоретик українського футуризму (також відомого як панфутуризм), організатор футуристичних угруповань, редактор багатьох видань.

Модернізував українську лірику урбаністичною тематикою, сміливими експериментами з формою вірша, запровадив нові образи й створив слова, покликані відбити нову індустріалізовану добу. Загинув під час сталінського терору.

2012 року з ініціативи Любові Якимчук українськими поетами-авангардистами було оголошено Роком Семенка, який був відзначений низкою акцій, присвячених поетові («Виставка поетів імені Михайля Семенка», Ніч поезії та музики нон-стоп під час Форуму видавців у Львові була присвячена Семенку, лекція мистецтвознавця Дмитра Горбачова «Під знаком Семенка», дискусія у «Кабінеті» за участю Олега Коцарева і Люби Якимчук та ін.)




ОСІНЬ

Осінь похмура йде 
Хмари дощі тумани 
Осінь у серце веде 
Смуток нежданий 
Холод суне німий 
В душу вповзає мла 
Осінь серпанок густий 
Ти принесла 
Ради не дам собі 
В серці моїм мовчання 
Спогад ридає в журбі 
Давнє кохання.

(24. VIII. 1913. Київ)

пятница, 20 октября 2017 г.

Я подумаю об этом завтра, как Скарлетт О'Хара...

У каждого в жизни есть свой огонёк, своя Тара
Земля, где родился и рос, придаст тебе силы…
Земля, где отныне пустырь, всё так же красива…

Мы каждою клеткой впитали там жизнь, словно чудо…
И всё, что в нас есть, всё до крохотной капли – оттуда…
И, если нас что-то и сдержит от подлости в сердце,
То это ни совесть, ни мудрость, а именно детство…

Оно босоногое, милое, взглянет нам в душу
И помыслы злые, как замок песочный, разрушит…
И пусть между нами сейчас лежат километры
Мы дети той самой земли, унесённые ветром…



среда, 18 октября 2017 г.

понедельник, 16 октября 2017 г.

Добро пожаловать на Кладбище Забытых Книг...

Каждый корешок, каждая книга из тех, что ты видишь, обладает душой. В её душе живут души тех, кто книгу писал, тех, кто её читал и жил ею в своих мечтах. Каждый раз, когда книга попадает в новые руки, каждый раз, когда кто-то пробегает взглядом по её страницам, её дух прирастает и становится сильнее. 

Много лет тому назад мой отец привел меня сюда, и это место уже тогда несло на себе печать времени. Может быть, оно было таким же древним, как сам город. Никому доподлинно не известно, кто и когда его создал. Скажу тебе лишь то, что мне сказал отец.

суббота, 14 октября 2017 г.

Хранит нас ткань Покрова Твоего

Тебя воспеть певца безсильно слово!
Твоей любви сравненья в мире нет!
О Матерь Божья! Под Твоим Покровом
Имеем мы прибежище от бед.

пятница, 13 октября 2017 г.



Как будто следуют за мной
По жизни странной и неловкой
Цветы, растущие стеной
Над замусоленной парковкой,

Топорщится, пока я жив,
Кустарник острыми смычками,
И ветви для меня раскрыв,
Гремит акация стручками.

В краю, где миллионы лет
Планеты ходят хороводом,
Мы думали, что Бога нет,
А оказалось, вот он, вот он:

вторник, 10 октября 2017 г.

"Город-сказка, город-мечта..." : Книгород

"И вот, мои отважные спутники, мы стоим на волшебной границе Книгорода — именно здесь, без всяких фанфар начинается город. Вот сейчас мы переступим его невидимый порог, войдем и узнаем его загадки и тайны...

В Книгороде более пяти тысяч официально зарегистрированных букинистов и приблизительно десять тысяч полулегальных читален, где помимо книг продают алкогольные напитки и табак, дурманящие травы и эссенции, употребление которых, предположительно, усиливает концентрацию и радость чтения. Едва поддается подсчету число книгонош, торгующих печатным словом во всех его мыслимых формах: с полок на полозьях, с ручных тележек, с тачек и из переметных сум. В Книгороде существует более шестисот издательств, пятьдесят пять типографий, десяток бумажных фабрик и постоянно растущее число мастерских по изготовлению свинцовых литер и типографской краски. Тут есть лавки, предлагающие тысячи всевозможных закладок и экслибрисов, каменотесы, специализирующиеся на подпорках для книг, столярные мастерские и мебельные магазины, полные пюпитров и книжных полок. Тут есть специалисты по оптике, мастерящие на заказ очки и лупы, и на каждом углу — кофейня, обычно с открытым камином и авторскими чтениями круглые сутки...

«Мечтающие книги». Так называли здесь

суббота, 7 октября 2017 г.

"А потом в памяти всплывала война. Ведь те, кто развязал её, тоже были когда-то детьми. 
Всякая война, будь она личной или глобальной, — игра безымянных марионеток.

Во время войны порой случается то, чему трудно найти объяснение... Как часто говаривал Кларе отец, народ не склонен смотреть в глаза правде, особенно когда берется за оружие.

...Когда наконец наступил мир, от него несло тюрьмой и кладбищем, а следом волочился саван безмолвия и стыда, обволакивающий души живых. Не было ни одной пары незапятнанных рук и невинных глаз... Мир устанавливался среди недоверия и ненависти.


Не стоит недооценивать великую способность забывать, которую пробуждает в людях война.

пятница, 6 октября 2017 г.

Саша Чёрный: Мой роман

Кто любит прачку, кто любит маркизу,
У каждого свой дурман, -
А я люблю консьержкину Лизу,
У нас - осенний роман.

Пусть Лиза в квартале слывет недотрогой, -
Смешна любовь напоказ!
Но все ж тайком от матери строгой
Она прибегает не раз.

четверг, 5 октября 2017 г.

Смайли, емодзі, емотикони: чи так все просто?

Щороку у першу п'ятницю жовтня відзначають 
Всесвітній день усмішки.
Девізом свята стала фраза: «Зроби добру справу. Допоможи хоча б одній людині усміхнутися», а символом - так званий "смайлик".

Ось про нього трохи докладніше.

Смайл, смайлик (від англ. smiley — «мордочка, пичка, мармизка», або smile — «усмішка»), також емотикон, емограма (англ. emoticon) — схематичне зображення людського обличчя, що використовується для передачі емоцій.


До речі, за право вважатися автором смайлика розгорнулася справжня битва. Так, в більшості джерел авторство графічної картинки визнається за дизайнером Гарві Беллом з США, який придумав у 1963 р. пику-смайлик для мотивації до роботи співробітників страхової компанії, а згодом заснував 
World Smile Foundation та вирішив створити Всесвітній день усмішки, який і відзначають із 1999 року. 

Тим часом, француз Франклін Лауфрані стверджує, що саме він придумав смайлик. Більш того, в 1970-их він зареєстрував смайлик в якості товарного знака. 

Що стосується смайла у вигляді символу :-), то його першим відіслав американський професор Скотт Фалман у 1982 році в повідомленні на онлайн-форумі під час обговорення теми про обмеження онлайн-гумору. До речі, саме з датою створення текстового смайлика Скоттом Фалманом пов'язується День народження "Смайлика" - 19 вересня.

Дослідники взагалі вважають, що одна з перших спроб використання типографічних конструкцій для вираження емоцій була зроблена ще у 1881 році редакцією американського гумористичного журналу «Puck». У 1953 році смайлики з'являються на шпальтах газети «Нью-Йорк Гералд Трибюн», де їх використали у рекламі художнього фільму «Lili». А дехто взагалі виводить народження веселої мармизки до часів глиняних табличок та рукописів.

воскресенье, 1 октября 2017 г.