воскресенье, 29 октября 2017 г.

* * *
Уже вечірні довшають розмови, 
Чутніше хід повільних дзиґарів... 
Віщують тихий затишок зимовий 
Сльота і сум осінніх вечорів.

І так приємно знову розгорнути, 
Пурнувши весь у цигарковий дим, 
Якийсь роман, давно напівзабутий, 
І не читати, мріяти над ним!

І довго-довго в ліжко не лягати... 
А над столом Некрасов і Барб’є... 
...А дощ шумить, і вітер волохатий 
У шиби б’є...

(Євген Плужник, 1927)


Комментариев нет:

Отправить комментарий