вторник, 31 января 2017 г.

У бібліотеці зустрічаються покоління

...І не тільки у книгах, які зберігають та розповсюджують соціально важливий досвід, накопичений людством, але й мають можливість отримати життєві поради одне від одного під час заходів 


Краєзнавчі гостини

та при при особистих зустрічах.


воскресенье, 29 января 2017 г.

Детективные сериалы: те, что понравились

Никогда не считала себя поклонницей детективного жанра: при всём уважении к лучшим его современным представителям, ещё в юности остановилась на классиках - Дойле и Честертоне. 

А в эту зиму что-то "пробило" - запоем прочла трилогию (пока что) Роберта Гэлбрейта и, благодаря наводке и хорошей компании:), просмотрела несколько криминальных сериалов. Они мне, в общем, понравились (и сюжетом, и "картинкой") поэтому могу уверенно посоветовать их тем, кто ещё не смотрел.

Нил Кэффри, талантливый художник и невероятно изобретательный преступный ум, наконец-то был пойман своим извечным преследователем, агентом ФБР Питером Бёрком. И когда незадолго до окончания срока Нил бежит из тюрьмы, чтобы найти свою пропавшую возлюбленную, Питер ловит его снова. 

Но Кэффри предлагает не торопиться с отправкой в тюрьму, а рассмотреть возможность сотрудничества - ведь находясь условно на свободе, Нил мог бы помочь отделу «белых воротничков» ФБР поймать «элитных» мошенников, «белых воротничков» преступного мира...

Обаятельные: преступники, агенты ФБР, виды Нью-Йорка. Все шесть сезонов просмотрены с удовольствием.

пятница, 27 января 2017 г.

Об окончании чувств: Екатерина Деришева

Если проснёшься, и меня не будет – 
живи, как прежде. 

Пусть окончание наших чувств 
станет началом нового.

Где-нибудь на причале судеб 
харонится лодка прошлого, 

и сколько монет ни бросай – 
больше не повторить. 

Скоро воспоминания обо мне 
станут тебе не нужными и вторичными, 
будто макулатура, металлолом или стеклотара. 

Когда это случится… Прошу тебя, сдай их. 
Получи вознаграждение. 
Чем быстрее, тем лучше.



Страничка автора на Стихире

вторник, 24 января 2017 г.

2Cellos (Две Виолончели): две звезды

...появились на музыкальном небосводе - харизматичный балканский дуэт, который сумел сделать из парной игры на виолончели крутое шоу. 

Предлагаю из особенно понравившегося:

- саунд к "Игре Престолов"


понедельник, 23 января 2017 г.

"Щиро - від автора": Автографи у фонді

Щороку 23 січня в світі відзначається День почерку або, кажучи більш елегантно, День ручного письма, який заснований з метою нагадати всім нам про унікальність рукописного тексту, про необхідність практикуватися в ньому, про неповторність почерку кожної людини.

Кажуть, що за почерком можна дізнатися про людину навіть більше, ніж вона може розповісти про себе сама. Особливий інтерес представляє почерк відомих письменників - він дозволяє поглянути на великих, як на простих людей з усіма їх недоліками.

Дослідити рукописи письменників-класиків пропонує колега на блозі Книжковий континентМожливо, що ви самі знайдете в них якісь риси характерів авторів, а заодно і порівняєте їх почерк зі своїм.

А ми пропонуємо не менш цікаві автографи на виданнях, що є у фонді Брусилівської районної бібліотеки (клікніть мишкою на зображення для збільшення) - кілька слів на звороті титулки надають книжці ексклюзивності.

Знакові постаті - видатні земляки: І.І.Огієнко та Г.М.Ткаченко, іменем якого названо Брусилівську районну бібліотеку. Книгу І.Огієнка було нещодавно передано до фонду працівниками Брусилівського історичного музею.








пятница, 20 января 2017 г.

Як у бібліотеці "виряджали свята"

"Різдвяний день" став для нас не тільки народною, але вже і бібліотечною традицією
Бібліотекар кафедри юнацтва І.В.Толкач провела вікторину "Зими чарівна круговерть", що підсумувала цикл різдвяно-новорічних свят. 

Юні відвідувачі відповіли на питання щодо традицій святкування, яким була присвячена окрема книжкова виставка, та згадали літературних персонажів "зимових" книжок, багато з яких були розміщені на виставці неподалік





























А потім діти зняли по одній іграшці з ялинки, яка прикрашала абонемент під час свят, обміняли їх на цукерки та загадали добрі бажання на новий рік. Сподіваємось, що усі вони виповняться! 


Кончились святки...

Кончились святки. С елки игрушки снимают.
Кончилась сказка. Время вперед убегает.
Кончился праздник. Будни - куда от них деться...
Так незаметно в жизни кончается детство...


среда, 18 января 2017 г.

"Яскравий слід Івана Огієнка"

...так було названо захід, який відбувся 18 січня у читальній залі Брусилівської районної бібліотеки ім Г.М. Ткаченка та був приурочений до 135річчя з дня народження І.І.Огієнка.




пятница, 13 января 2017 г.

Жанна Храмова: об одиночестве


Как человек фатально одинок!
Опять ты спишь... Ну кто б подумать мог!
Опять уснул на самом звонком месте.
А ведь беседа сладостной была.
И к всенощной зашлись колокола -
Рождественская ночь, а мы не вместе.
Спи, милый. Сон - не худший из грехов.
А я припала к томику стихов,
Пронизанных и музыкой, и светом.
И подступает счастье, видит Бог.
...Как человек прекрасно одинок,
Покуда есть кому сказать об этом.



четверг, 12 января 2017 г.

Сергій Корольов: "Людина планетарного масштабу"

звідси

Мова йде про двічі Героя соціалістичної праці, академіка АН СРСР Сергія Павловича Корольова (12.01.1907 - 14.01.1966). Якби за все своє життя він зробив лише дві речі — відправив перший супутник і першу людину в космосі, — то і цього було б досить для того, аби Корольова пам’ятали через віки й тисячоліття. 

...Його життя було сповнено пригод та карколомних поворотів, достойних пригодницьких романів Олександра Дюма.

Володимир Савченко: "Фрески пам'яті" й "Калинові острови"...

Володимир Захарович Савченко — режисер театру і телебачення, поет, драматург, журналіст, заслужений артист України, лауреат і дипломант всеукраїнських фестивалів та премій. Багатогранність творчої натури привела його в члени Національної спілки письменників України, а ще національних спілок журналістів та театральних діячів. 

Серед численних грамот і відзнак, вручених Володимиру Савченку - найвища нагорода Поліського краю «Честь і слава Житомирщини» (2013).

Народився 9 липня 1938 року в селі Ястребенька (нині Яструбенька) Брусилівського району на Житомирщині. Закінчив Харківський державний університет(українська філологія), у тамтешньому текстильному технікумі викладав українську мову та літературу. Як творча, неспокійна натура Володимир Захарович потім ще п'ять років здобував освіту і знання на режисерському факультеті Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого.

суббота, 7 января 2017 г.

Утро Рождества

Пришло Христово Рождество.
Звезда на небе воссияла,
И к людям светочем воззвала,
Явив надежды торжество.

Зажегся славы Божьей свет:
Неугасимый, безупречный,
Всепобеждающий, предвечный,
Любви дарующий завет.

Я всех приветствую сейчас!
И это утро прославляю,
И с Рождеством вас поздравляю!
Благослови, Спаситель, нас!



пятница, 6 января 2017 г.

Постноворічне і передріздвяне від Василя Слапчука

***
Шампанське. Січень. Грудень відболів.
Перлини слів вирощую у роті. 
Дзвенить кришталь. Летять шапки з голів. 
І потяг мчить. І ми — йому навпроти. 

Чух-чух! Зніму годинника з руки. 
Бо час, як сніг… Ялинка пам’ять коле. 
Так, ми такі. І час тепер такий. 
А потяг мчить. Не добирає колій. 

Століть вагони. Блимає ліхтар. 
Кричить гудок. Шлагбауми закриті. 
Ідемо шпалами. Ідемо так, 
немов йдемо до тамбуру курити. 

* * * 
А люди ж!.. 
Люди, 
як свічечки 
у день народження Бога. 

Над яслами віл стоїть 
зі сльозою в оці. 

А люди ж!.. 
Люди — 
поневолювачі, 
ярмо подають. 

Спасе, 
спаси нас від людей, 
людей від нас спаси, 
Спасе. 

Нарекли хлопчика ім'ям: 
БОГ З НАМИ. 
Назви і нас, Господи: 
МИ З БОГОМ. 

А люди ж!.. 
Господи, 
чому люди гаснуть, 
подиху Твого не відчувши?! 

А люди ж!..

Вірші зі збірки :


Слапчук В.Д. Золоті куполи. Поезії. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2008. - 276 с.


Про Василя Слапчука

четверг, 5 января 2017 г.

Дмитрий Быков: Рождественское

Перестал сомневаться в Боге, хоть колебался еще вчера. (Как говорил мой учитель строгий — Господь аплодирует вам, ура!). Ночью, бывало, проснешься в страхе, будишь подругу, включаешь свет — неуютно душе во прахе. Как это так, меня — и нет? Как я метался, как сомневался, как вцеплялся в благую весть — от когнитивного диссонанса: смерти нет — и все-таки есть! И как-то это прошло с годами, хотя должно было стать острей от приближения к этой даме (есть она, нет ее — черт бы с ней). Дело не в том привычном мотиве ли, всякому гопнику по плечу, что все с годами мне опротивели? Не опротивели, жить хочу. Стал терпеливее, стал мудрее ли? Так сказать, опять в молоко: невысоко мои мысли реяли — и нынче реют невысоко. Многие веруют от противного: что ни вспомнишь — везде фуфло. Столько повсюду мрака активного — где-то обязано быть светло. Тут есть известный резон, без спора. Высунешь нос — и сразу домой; смотришь трансляцию из собора — и ощущаешь себя Хомой. Когда в глаза тебе смотрят Вии — сразу уверуешь, s’est la vie. Но ведь это все не впервые. И когда тут рулил не Вий? Да и наивен сводящий Бога только к свету, только к добру (эта мысль тяжела для слога — скажу точнее, когда умру). О, сознание островное, света пятно среди темных вод! Бог — это как бы все остальное, кроме всего вот этого вот. Сейчас для этого нету слова, как в подсознание ни вникай. Разве что вспомнить фразу Толстого из последнего дневника, когда оставалось ему немного до, сорри, выхода в высший свет: или, пишет он, нету Бога, или ничего, кроме Бога, нет.

Как газ, как свет, как снег, бесстрастно штрихующий раннюю полутьму, — Бог заполняет все пространство, предоставленное ему. Глядишь, почти ничего не стало, как и предрек один иудей: чести, совести, долга, срама, слез и грез, вообще людей. Сплошь лилипутики, менуэтики, растелешившийся Бобок; ни эстетики, ни конкретики, ни политики — только Бог. Смотри, как он перетекает в родной пейзаж со всех сторон, как ничего не отвлекает — всюду он и только он. Смотришь сквозь тюлевые занавески, как пустынен мир и убог, как на него сквозь голые ветки сверху клоками сыплется Бог; как засыпает пустырь, дорогу, как сцепляется на лету, покуда мир подставляет Богу свою растущую пустоту, как заполняет все пространство его хрустальный перезвон.

Только я еще остался.

Закончу — и будет только он.


Дмитрий Быков // "Новая газета", №1, 11 января 2016 года