вторник, 25 октября 2016 г.

Бенедикт Норд: режисер, педагог, народний артист УРСР

звідси
Народився Бенедикт Наумович Норд (справжнє прізвище: Левін) 13 (26) жовтня 1901 року в Брусилові (тоді - Київської губернії, нині - райцентр Житомирської області) в досить заможній родині. 

Як згадує Мері Шиф, донька молодшої сестри Бенедикта:
"...в начале прошлого века, пятикомнатную квартиру [в Киеве] снял у домовладельца мой дед, переехавший с семьёй из городка Брусилов, где у него были свой дом и магазин тканей, которые он продал, чтобы осуществить свою мечту - дать образование трём сыновьям-погодкам в большом городе, тем более, что бабушка была коренной киевлянкой. В этой квартире вскоре родилась у них младшая дочь, моя мать, пятый, точнее седьмой, ребёнок в семье: две девочки умерли маленькими от воспаления лёгких ещё в Брусилове" (її спогади й надалі виділятиму таким чином).

З 1913 по 1918 рік Бенедикт проходив курс навчання у київській школі образотворчого мистецтва Мурашка (не зовсім зрозуміло тільки, чи у Київському художньому училищі, створеному на базі малювальної школи М. Мурашка чи у новаторській Художній студії О. Мурашка, де окрім малюнку і живопису читали лекції з історії та філософії мистецтва - обидва заклади, що збирали в своїх стінах талановиту молодь, були дуже відомі у місті). 

У 1926 році закінчив акторське і режисерське відділення Інституту театрального мистецтва в Мінську (за іншими даними - театрального інституту в Москві (ЦЕТЕТИС)). 

Працював у мінському Білоруському державному єврейському театрі (БелГОСЕТ), викладав у його студії. Тодішній керівник театру М. Рафальський часто призначав молодих акторів асистентами постановників вистав. Зусилля його не пропали дарма: Л.Літвінов, Б.Норд, В.Головчінер і А.Айзенберг стали режисерами БелГОСЕТа, а перші троє зайняли місця в списку великих радянських театральних режисерів. У теарі Норд поставив, зокрема, «Штурм» Корнійчука, разом з М. Рафальским - «Постріл» Безименського(с

1930 року 
під час гастролей у Москві Бенедикт Норд вдостоївся позитивних відгуків у столичній пресі  за популярний у репертуарі єврейських театрів спектакль «Гоп-ля, живемо!»:  «Изобретательность режиссера (молодой артист Б. Норд), оформление худ. Лабаса, сделанное с большой находчивостью и остротой, продуманное исполнение в выдержанном экспрессионистском стиле — делают спектакль незаурядным" (с)

Було ще кіно - у всякому разі, Вікіпедія вказує одну акторську роботу Норда - роль агента Дюваля («Ненависть», 1930можна подивитись - тут) і одну режисерську («Любов на світанні», 1957). Кажуть, від любові до ненависті - один крок, а ось зворотний шлях іноді займає 27 років...(с)

















Б. Норд у 30 ті рр.
Бенедикт Норд був режисером і педагогом студії МХАТ-2. До співпраці з МХАТ-2 був запрошений у лютому 1933 р. його директором та художнім керівником Іваном Берсенєвим (офіційно введений в штат як режисер з 1 вересня 1934 г.). Починав тут роботу над «Американською трагедією» Т. Драйзера, згодом цей спектакль йшов довгі роки у МРХТ під назвою «Неминучість».

"Насчет комедии Амаглобели «Хорошая жизнь» как произведения литературного ставившие ее А.М.Азарин и Б.Н.Норд вряд ли обольщались. Но существенней был эффект очаровательности режиссерской – эффект довольно редкий. Шарму Азарина опорой был крепкий молодой профессионализм начинавшего свою карьеру Бенедикта Норда. 
Комедия Амаглобели «Хорошая жизнь» (премьера в Киеве 9 июня 1934 г.; в Москве 24 сентября 1934 г.) в постановке Азарина и Норда имела успех неподдельный на любой аудитории... В протоколах каждого из шести представлений в Ленинграде осенью 1934 г. запись: «Сплошные аплодисменты». В обоих сезонах, которые еще оставалось прожить МХАТ 2-му, «Хорошую жизнь» играли чаще всех иных постановок... 

5 декабря 1935 года состоялась премьера спектакля «Мольба о жизни» Ж.Деваля, постановка И.Н.Берсенева, режиссер Б.Н.Норд. ...в газетах можно было прочитать самые лучшие рецензии о спектакле. Хвалили и высоко оценили все: игру актеров, самое постановку, декорации.

Переписка Норда с Азариным и с Берсеневым интересна как возможность ощутить культуру и нравственную атмосферу МХАТ 2-го в его последние годы".
(відомості та фото з книги МХАТ Второй. Опыт восстановления биографии)

"Памятной коммунальной квартирой для меня была московская коммуналка моего дяди, Бенедикта Норда-Левина. Она была построена в начале 30-х годов как кооперативная надстройка на шестом этаже старого московского дома. Надстраивался флигель без лифта во дворе дома на Пушкинской. Из окна кухни был виден торец Большого театра, а в фасаде дома располагался один из выходов метро.

В отдельной квартире на шестом этаже жила знаменитая певица Надежда Обухова, а напротив неё на лестничной клетке в коммунальной квартире по одной комнате заняли Сергей Образцов, мой дядя и ещё одна художница. С Образцовым... дядю, приехавшего из Киева, связывала похожая театральная молодость. Они оба начинали как художники, занимались в ВУХТЕМАСе (Высшие художественно-технические мастерские), затем - в театральной студии 2-го МХАТа, занялись режиссурой. Но затем их творческие пути разошлись..."

Після ліквідації МХАТ-2 весною 1936 року, Бенедикт Норд працював переважно в Україні. 

З 1936 р. по 1938 рік - керував кафедрою режисури Київського театрального інституту, служив у Київському театрі російської драми (до речі, у 1937 році театральну студію при ньому закінчив Віктор Некрасов). Згодом був художнім керівником Державного Центрального театру юного глядача, очолював Театр Київського військового округу та Південно-західного фронту (1941 - 1946). 

З початку військових дій 1941—1944 років, театр показував спектаклі на фронті, але після звільнення Києва йому не судилося повернутися до свого приміщення, оскільки воно було знищене в часи окупації. У 1944‑1953 рр. театр працював в Одесі як Театр Одеського військового округу, а згодом був переведений у Львів. 

Але на фронті виступав не один Бенедикт: "В начале войны тётя, Бетти Левина [одна из сестер Бенедикта], "Мастер художественного слова" Ленгорэстрады, в составе одной из первых фронтовых бригад выезжала с концертами на фронт... [После войны] начала руководить самодеятельными театральными коллективами в двух институтах

Мужа тёти (Яков Зильберман заведовал лабораторией в Институте промышленной химии) привлекли в составе группы ленинградских химиков к работе над созданием первой советской атомной бомбы... стал вместе со всеми участниками "атомного проекта" Лауреатом Сталинской премии 1-ой степени, а впоследствии и Ленинской премии. Через несколько лет ему присвоили звание доктора химических наук и профессора без защиты диссертации, по совокупности трудов. 

Из эвакуации мы возвратились на Украину, но не в Киев, а в Одессу, куда привёз нас, бабушку, маму и меня, мой дядя [Бенедикт Норд], бывший тогда художественным руководителем Театра Советской Армии в прошлом Киевского военного округа. В Киеве здание этого театра было разрушено, и его направили в Одесский военный округ, где предоставили помещение бывшего Еврейского театра".

У сезоні 1946/47 рр. для Київського державного єврейського театру ім. Шолома-Алейхема (Харків-Київ-Чернівці, 1925-1950) Норд поставив “Скупого” Мольєра. У постановці панувала атмосфера пошуку, експерименту. Режисер вдало поєднав естетику Мольєра із специфікою єврейського театру, музично-драматичною за своєю природою. У виставі було багато музики, танців, пісень.


матеріали з книги М. Лоєва "Украденная муза" (с.144, 151)


У 1946 – 1951 рр. Бенедикт Норд – головний режисер Київського українського драматичного театру ім. І. Франка, став доцентом Київського театрального інституту. 

"Во время антисемитской компании, где Бенедикта Норда, тогда уже Заслуженного деятеля искусств УССР, доцента Киевского театрального института, объявили "космополитом", он стал безработным. С трудом нашёл работу в Харькове в украинском театре им. Тараса Шевченко и параллельно в театральном институте. Со временем присвоили ему звания Народного артиста УССР и профессора. 

Жена дяди, Евгения Ростова, бывшая когда-то его студенткой в Киевском театральном институте, с их сыном осталась в Москве. Во Дворце пионеров на Ленинских горах руководила она кружками художественного слова. Так и жили они долго на два дома. 

У неё было много знакомых среди известных людей. Некоторых я видела, когда останавливалась в этой квартире, о других слышала. Дружила она с популярной актрисой Половиковой, матерью ещё более популярной киноактрисы Валентины Серовой... В этой квартире от Жени я впервые услышала имя Владимира Высоцкого. Он был ещё школьником, но песни его уже были популярны в Москве среди молодёжи. Владимир был сыном её давнего приятеля Семёна Высоцкого, с ним они росли в одном дворе в Киеве... Двор в Киеве, где жили бабушка и дедушка, Владимир Высоцкий посещал неоднократно".

1952 - 1963 рр. Норд – режисер Харківського драматичного театру ім. Т.Г. Шевченка, народний артист УРСР (від 1954 р.) Був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора і медалями. 

Деякі дослідники вважають, що Бенедикт Норд був направлений до Харківського театру ім. Шевченка "викорчовувати" залишки праці учня Леся Курбаса — Мар'яна Крушельницького... як майстер цілковито іншого стильового спрямування". Це, можливо, і виправдовує їх досить стримане ставлення до режисера. 

Але про “Єгора Буличова…” з Крушельницьким у заголовній ролі в постановці режисера Б. Норда говорили як про принципову перемогу театру (с), як головний режисер, він ставав на захист колег (с)


(До речі, з ім'ям Леся Курбаса пов'язані долі ще декількох уродженців Брусилівщини - про це читайте у повідомленні Лесь Курбас: праці, дослідження, спогади ...впливи, в тому числі - й на творчі долі уродженців Брусилівщини)

На думку інших дослідників творчої діяльності Бенедикта Норда, "його властивостями режисера були виразність прочитання п'єси, сила стриманих фарб, твердість малюнка; постановки його відрізнялися сценічним довголіттям". 

У доробку Бенедикта Норда як режисера-постановника такі вистави:
«Єгор Буличов та інші» (М. Горький), 1947;
«Ревізор» (М. Гоголь), 1952;
«Гамлет» (В. Шекспір), 1956;
«Над Дніпром» (О. Корнійчук), 1961.


А також: "Макар Діброва" Корнійчука, "Любов на світанку" Галана, "Без вини винуваті" О. Островського, "Діти сонця" М. Горького, "Ромео і Джульєтта" Шекспіра, "Учень диявола" Шоу.


звідси
У московському Державному академічному театрі ім. Моссовєта впродовж 20 років (з 1968) з постійним успіхом 400 разів йшов спектакль «Очима клоуна» по п'єсі Бенедикта Норда за романом Генріха Бьолля з Геннадієм Бортниковим в головній ролі. 

Роман західнонімецького письменника, лауреата Нобелівської премії з літератури, Генріха Бьолля «Очима клоуна» був написаний в 1963 році і мав неймовірний успіх у читачів. Головний герой, Ганс Шнір - нащадок іронічних і уїдливих шекспірівських блазнів, які наважувалися говорити правду. Це історія обдарованої, чуттєвої людини, яка волею долі опиняється на самоті і заново намагається переосмислити своє життя...


В 1960 р. Бенедикт Норд стає професором Харківського театрального інституту. 

Як згадує Мирон Лукавецький, головний режисер Першого українського театру для дітей та юнацтва (1987 – 2002), доцент Львівської музичної національної академії ім. М. Лисенка, випускник першого набору: "На режисерський факультет набрали нас шестеро, а потім з’явився ще один... а заяв було близько восьми десятків... Першим художнім керівником курсу був режисер другого покоління МХАТу Бенедикт Наумович Норд. Режисер мхатівської школи, учень Ксенії Котлубай, учениці Костянтина Станіславського. Оскільки він працював увесь час у театрі, їздив на гастролі, то не мав багато часу на нас..."

Перший режисерський курс Харківського театрального інституту
з професором, народним артистом УРСР Бенедиктом Нордом, 1957 р.
(звідси)

З 1963 року Бенедикт Норд працював у Державному інституті театрального мистецтва (більш відомий російською мовою як ГИТИС). Помер 5 жовтня 1965 року у Москві.

"Мой дядя в свою московскую квартиру вернулся лишь десятилетие спустя, выйдя на пенсию. Волнения, связанные с устройством на работу в ГИТИС, сложный обмен комнаты в коммуналке и харьковской квартиры на самостоятельную квартиру в Москве (пожить ему в новой квартире не пришлось), все пережитые ранее обиды и невзгоды, а также неустроенность быта привели к преждевременной его смерти. И хотя в некрологе, помещённом в "Вечерней Москве", его назвали "старейшим театральным деятелем", стариком он не был. Когда он умер, исполнилось ему только шестьдесят четыре года. 


Хоронили дядю из Дома актёра. На похоронах было много видных деятелей театральной Москвы. С прощальным словом выступил Юрий Завадский. На похороны приехали налегке в октябрьские холода студенты из Харькова, пришлось искать для них тёплую одежду. Собрались старые друзья, в том числе и еврейские актёры, с ними дядя начинал работу как актёр в Минском еврейском театре.

Незадолго до смерти судьба подарила ему ещё одну встречу, встречу с юностью - в Москву приехала из Израиля делегация деятелей культуры, и среди них Хана Ровина, первая артистка первого театра на иврите "Габима", приехавшего в Палестину задолго до создания еврейского государства. Она тоже была ученицей Евгения Вахтангова, да и весь театр был создан под его руководством. Дядя, моложе её лет на девять, был её страстным поклонником. Она была его первой любовью. Он, тогда 20-летний юноша, нарисовал её портрет и назвал его "Моя мона Хана". Она, уже взрослая женщина, отвергла любовь мальчишки, но считала его своим другом.


Пригласить "заморскую гостью" в коммуналку на шестой этаж без лифта дядя, конечно, не мог. Они встретились в Доме дружбы с зарубежными странами. Он подарил Ровиной её портрет, который можно было передать лишь официальным путём. Получила она его через два года, когда его уже не было в живых...

Последний покой мой любимый дядя, режиссёр, Народный артист Украины, Бенедикт Наумович Норд-Левин, обрёл в колумбарии Новодевичьего кладбища".

Поруч з Бенедиктом Наумовичем Нордом похована його дружина - Ростова-Норд Євгенія Михайлівна (уродж. Гольденберг, 1916-2001), актриса, педагог. Після смерті чоловіка вона була режисером-педагогом студії художнього слова при Московському міському палаці піонерів і школярів на Ленгорах. (До речі, спогади про цей період її життя - "Мама Джин" - знайшла в авторки сенсаційної антиутопії "Мечеть Паризької Богоматері" Олени Чудінової)


КИНОМАГНАТ НОРД: смотрит на искусство с высоты нью-йоркского пентхауса
звідси
У шлюбі Бенедикта та Євгенії народився син - Віктор.
Йому було 19 років, коли по його першим сценарієм в Москві був поставлений документальний фільм «Нічний вокзал». Закінчивши з відзнакою ВДІК, Віктор Норд поїхав з Росії в Ізраїль, де працював режисером Національного телебачення. Першою його роботою стали військові репортажі для Сі-Бі-Ес та документальний фільм "Третій день війни" ("Война судного дня" 1973 р.)

У 1977 році на Канському кінофестивалі його перший художній фільм «Сад», з дебютанткою Мелані Гріффіт у головній ролі, що поклала початок її успішної кар'єри в кіно, отримав приз «Плідне око». 

З 1982 р. Віктор живе та працює у Нью-Йорку. Він та його дружина Лена мешкають в Манхеттені з двома їх синами: Бенедиктом і Девідом. 
Роботи його були представлені на різних кінофестивалях (Канни, Сан-Франциско, Торонто, Таорміна) і нагороджувались різними призами, в тому і позолоченою статуеткою ЕММІ (приз Телевізійної академії США).


У 2013 р. в Москві був виданий телероман «Непредвиденные последствия» («Непередбачені наслідки») - перша велика робота Віктора російською мовою. До цього три оригінальних кінокомедії та ряд інсценувань для телефільмів були написані Віктором Нордом іншими мовами. З телероману ми дізнаємось історію про відомого режисера та юну актрису...

Ще деякі джерела, крім зазначених у тексті:
Святненко В. "Брусилівщина в іменах. Артисти, музиканти, художники"
Вікіпедія
http://www.brusilov.org.ua/vydatni_zemlyaki/nord_1.htm
http://dum.kharkov.ua/dramrezh.htm
http://novodevichiynecropol.narod.ru/kn/nord_bn.htm
Шиф Мери Юрьевна. Коммунальные квартиры http://world.lib.ru/s/shif_m_j/mary11.shtml
http://www.mdk-arbat.ru/anons/1799
Опись материалов Б.Н.Норда в фонде Российского государственного архива литературы и искусства і Государственного центрального театрального музея имени А. А. Бахрушина
Святненко В. "Брусилівщина в іменах. Артисти, музиканти, художники"

Комментариев нет:

Отправить комментарий