понедельник, 30 ноября 2015 г.

Эльдар Рязанов (18.11.1927 - 30.11.2015): стихи




***

В старинном парке корпуса больницы, 
кирпичные простые корпуса... 
Как жаль, что не учился я молиться, 
и горько, что не верю в чудеса. 

А за окном моей палаты осень, 
листве почившей скоро быть в снегу. 
Я весь в разброде, не сосредоточен, 
принять несправедливость не могу. 

Что мне теперь до участи народа, 
куда пойдет и чем закончит век? 
Как умирает праведно природа, 
как худо умирает человек. 

Мне здесь дано уйти и раствориться... 
Прощайте, запахи и голоса, 
цвета и звуки, дорогие лица, 
кирпичные простые корпуса.

Перший раз - перший... проект: завершено!

В останній день осені підсумковим круглим столом завершився двомісячний марафон обласного проекту "Бібліотека як міст культурної інтеграції внутрішньо переміщених осіб в місцеві громади", що реалізовувався ЖОМГО "Паритет" у співпраці з ЖОУНБ ім. О. Ольжича в рамках всеукраїнського проекту "Від руйнування до творення. Шляхи примирення в українському суспільстві". Проект був реалізований за підтримки Німецької асоціації народних університетів (DVV Іпtегпаtiоnаl), громадської організації «Інформаційно-дослідний центр «Інтеграція та розвиток» та Міністерства закордонних справ Німеччини. 

Під час круглого столу відбулась презентація 10 культурних ініціатив за участю представників приймаючих громад та ВПО, що реалізовувалися на теренах Житомирської області протягом жовтня-листопада 2015р. 


Животные на войне: мемориал

В ноябре 2004 года, в год 90-летия начала Первой мировой войны в Лондоне на Парк Лейн, на краю Гайд-парка был открыт Мемориал "Животные на войне". Этот памятник представляет собой мощную и трогательную дань уважения всем животным, которым довелось принимать участие в войнах. 

Надписи на стене несут информацию о театрах военных действий и количестве погибших там животных. Надпись на памятнике гласит: «Этот памятник посвящен всем тем животным, которые сражались и погибали вместе с британскими военнослужащими и их союзниками во все времена. 
У них не было выбора»

воскресенье, 29 ноября 2015 г.

Міжнародний день домашніх тварин: Допомога й служба, відданість і дружба

Багато століть пліч-о-пліч з людьми живуть домашні тварини. Це вірні супутники, надійні помічники і захисники, віддані друзі, навіть певною мірою цілителі - і душ, і тіл людських. Не злічити прикладів того, як тварини, часто ціною власного життя, служили науці, рятували людей. На жаль, не завжди у відповідь вони отримують гідне ставлення - турботу, ласку, тепло даху. Міжнародний день домашніх тварин, який традиційно святкують 30 листопада, зайвий раз нагадує людям про те, що вони у відповіді за тих, кого приручили.


З цією ж метою на абонементі Брусилівської районної бібліотеки представлена книжкова виставка, видання з якої розповідають про те, як з давніх давен людина приручає тварин, дружить із ними і багато чому у них вчиться. В нагоді стануть видання, які допоможуть краще доглянути та виховати домашніх улюбленців, а за допомогою посібника «Годівля екзотичних тварин» - навіть таких, які є прикрасою і предметом розкоші.

Образ «братів наших менших» часто використовують у літературі, і кожен може згадати чимало таких творів. Масу прихильників по всій земній кулі, в їх числі навіть королева Англії, має Джеймс Херріот - британський ветеринар(про книги, присвячені "лікарям братів менших" маю окреме повідомлення), але до того ж ще і чудовий письменник. Його розповіді - це веселі або сумні зворушливі історії про домашніх тварин, їх взаєминах з людиною, написані з любов'ю і гумором. За його творами знято фільми і телесеріали. Прочитавши хоча б одну з його книг, що представлені на виставці, вам неодмінно захочеться прочитати й інші: «Про всі створіння - великі і малі», «Про всі створіння – прекрасні й дивовижні», «І всі вони – створіння Божі».

Книга Івана Заянчковського «Памятники животным» знайомить читача з тим, як служать людям тварини, і як за цю службу люди різних країн увічнювали їх у пам'ятниках.

Домашні тварини приносять людині користь: або як джерело матеріальних благ і послуг, або як друзі, що скрашують його дозвілля. 
Вчені все більше переконуються у справедливості твердження «домашні тварини приносять щастя». Як довели наукові дослідження, вихованці сприяють появі відчуття благополуччя, будучи такими собі легкими ліками, що запобігають нездужанню і поганому настрою. 

Офіційно день домашніх тварин в Україні не святкують, та це не привід не відзначити таке гарне домашнє свято. 


Приділімо у цей день більше уваги своїм підопічним!

(до речі, про нашого улюбленця - повідомлення вище)


Адвокаты природы: Гавриил Троепольский

Цитата сообщения из блога "Книжный континент" (с небольшими дополнениями).

"Читатель, друг!.. Ты подумай! Если писать только о доброте, то для зла - это находка, блеск. Если писать только о счастье, то люди перестанут видеть несчастных и в конце концов не будут их замечать. Если писать только о серьезно-печальном, то люди перестанут смеяться над безобразным... И в тишине уходящей осени, овеянный ее нежной дремотой, ...ты начинаешь понимать: только правда, только честь, только чистая совесть, и обо всем этом - слово... Может быть, поэтому я пишу о судьбе собаки, о ее верности, чести и преданности"


29 ноября исполняется 110 лет со дня рождения известного писателя Гавриила Николаевича Троепольского(1905—1995). Это один из удивительнейших русских советских писателей послевоенного поколения, плеяда которых так решительно вошла в литературу в незабываемые 60-70-е годы прошлого века, ныне несправедливо называемые «годами застоя». 

Гавриил Николаевич – писатель особой величины, которого волновали вечные темы добра и зла, справедливости, неравнодушия, при этом писатель – малоизученный, оставшийся во многих поколениях читателей автором одной книги.



суббота, 28 ноября 2015 г.

Зінаїда Тулуб: мужність, стійкість, творчість

 28  листопада цього року виповнюється 125 років  від дня народження української письменниці Зінаїди Павлівни Тулуб, книги якої є у фонді Брусилівської ЦРБ.




Читати далі Книжковий континент: Зінаїда Тулуб: шлях крізь пекло

пятница, 27 ноября 2015 г.

Александр Боков ВЕНЧАЛЬНОЕ

Вот и всё, пулемётная лента
Как шкура змеи пустая у ног.
Тишина... Лишь, изредка, где-то
Бьёт одиночка, что патроны сберёг.
Ты держись, браток, а мне -
Минута-другая, не боле.
Тянет камнем ребристая смерть на ремне,
Хорошо, хоть тебя сэкономил.
Заветный окурок, последняя спичка -
Остаток богатства в цинке помятой.
Не суетись, затянись, истеричка,
Воткни свою косу в бруствер горбатый.
Посиди, отдохни. Знаю - много работы.
Подождут, не обидятся, тут уж поверь.
Вон и так, накосили не менее роты
Аккуратным рядком в землицу-постель.

Вот и пришло наше время венчальное.
Грязный окоп взамен алтаря,
Гранатной чеки кольцо обручальное,
А моим передайте, что я...

фото

среда, 25 ноября 2015 г.

Адвокати природи: Діма Краб

...з яким мала щасливу нагоду познайомитись вчора під час панельної дискусії “Як залучити громаду до співтворення культурного простору міста?”, що проходила у рамках проекту «Бібліотека як міст культурної інтеграції внутрішньо переміщених осіб у місцеві громади»(у ньому взяла участь і Брусилівська ЦРБ). 

Проект виконується Житомирською обласною молодіжною громадською організацією «Паритет» у співпраці з Житомирською обласною універсальною науковою бібліотекою за підтримки Німецької асоціації народних університетів (DVV International), громадської організації «Інформаційно-дослідний центр «Інтеграція та розвиток» та Міністерства закордонних справ Німеччини.



А з творчістю Діми Краба, як виявилось, вже знайома. Наприклад, на зустріч з його "голубом", графіті з серії «Абетка рідного міста», чекаю щоразу, коли йду Житомиром провулками від Житнього ринку до Обласної наукової бібліотеки, 







а "герб Житомира" проводжає мене, коли вже їду додому. До речі, стікер з цим малюнком подорожує світом разом з житомирянами, які залишають його у містах різних країн!

Якщо вже коротко сказати про вчорашній день - змістовно, цікаво, позитивно! )
А докладніше - тут 


вторник, 24 ноября 2015 г.

Рубіж Мужності: листопад-грудень 1943 р.

Багато років вже минуло з того часу, як на просторах Житомирщини, на підступах до столиці України міста Києва точилися запеклі кровопролитні бої військ 1-го Українського фронту з військами гітлерівських загарбників. Обсипались, заросли травою, кущами окопи, траншеї, вогневі позиції, навколо буяє зелень, колосяться поля. Минула війна вже стала історією. Не віриться, що в цих мальовничих благодатних місцях на Поліссі смерть безжалісно косила людей.

І хоч пройшло вже більше півстоліття, в пам’яті учасників тих боїв, очевидців запеклих поєдинків, в пам’яті їх нащадків навічно залишиться безсмертний подвиг воїнів-визволителів України від гітлерівських загарбників, від фашистів.


У боях на Житомирщині в листопаді-грудні 1943 р. загинули тисячі радянських воїнів різних національностей. В цьому неважко переконатися, якщо почитати викарбувані прізвища загиблих на пам’ятниках, обелісках та надмогильних плитах.

Чому ж такий запеклий характер носили бої на Житомирському напрямку?

понедельник, 23 ноября 2015 г.

Марія Башкірцева: сплав ніжності й волі

"...мое желание, хотя и не надежда, - остаться на земле во что бы то ни стало".

Є типи людей, про яких кажуть, що вони талановиті в усьому, чим би не займалися. До них належала й мисткиня Марія Башкирцева(Башкірцева) (24 листопада 1858 – 31 жовтня 1884).

Башкірцева М. Автопортрет

Крім того, що вона була художницею, Марія чудово грала на роялі, цитрі, арфі, гітарі, володіла видатним, рідкісним голосом і неабияким драматичним талантом. 

Народжена в Полтавській губернії, дівчина з 12 років жила у Франції, багато подорожувала Європою. Досконало володіла французькою мовою, а також вивчила англійську, німецьку, італійську, давньогрецьку та латину.

Все її недовге життя (вона померла від туберкульозу у 26 років) було оповите таємницями. Навіть точну дату народження Башкирцевої вдалося встановити лише в 80-ті роки ХХ століття - раніше вважалося, що вона народилася на два роки пізніше, у 1860му. 

"Тихий Дон" : музыкальные видеоиллюстрации

Опять порадуюсь, что книга попала в руки вовремя - читаю "Тихий Дон" Шолохова. Именно впервые читаю, а не перечитываю. Поэтому, восприятие совсем другое, чем было бы, например в юности - и в свете теперешних исторических реалий, и в житейском смысле, наверное, тоже.

А вот и песни 
(не обязательно - донских казаков), которые легли на душу "саундтреком" 

воскресенье, 22 ноября 2015 г.

Улюблена казка - у форматі ІІІ тисячоліття!

Свято наближається...

звідси



Книжки видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га» відомі вже багато років по всій земній кулі. Чудові тексти, в тому числі й переклади з іноземних мов, і надзвичайно красиві ілюстрації роблять книги видавництва Івана Малковича бажаним подарунком для всієї родини. Якщо ж говорити про першу інтерактивну книгу «А-ба-ба-га-ла-ма-ги», то це - справжнісінька магія. 


суббота, 21 ноября 2015 г.

Beautiful Music: релакс выходного дня

...и, уверена, не только одного!

Встретился вот такой канал VLaime25, где много хорошей лирической музыки - слушаешь и отдыхаешь...




Желаю хорошего настроения!

пятница, 20 ноября 2015 г.

Хорхе Луис Борхес о книге

Среди различных орудий, которыми располагает человек, самым удивительным, несомненно, является книга. Все остальное можно считать его физическим продолжением. Микроскоп и телескоп — продолжают глаз, телефон — голос, плуг и шпага — руки. Но книга — совсем другое дело, книга — продолжение памяти и воображения.

отсюда

Племянник нарисовал автопортрет. Мальчик хочет быть художником. Думаю, у него получится...

Об ангелах - 2

***
Вы видели, высокий человек
прошел осенней улицей неспешно?
О, вы его заметили, конечно,
такого непохожего на всех.
Все шли в плащах, а он одет в хитон,
и за спиной – лазоревые крылья.
Он солнечной светящеюся пылью
среди дождя один был окружен.
Там, на углу, где капельки воды,
искрясь на ветке тополя повисли, 
издалека похожие на листья
еще горят, горят его следы.

(Владимир Сосин)


Егоров Анатолий. Ангел-хранитель

***
Называем некрасиво — хранитель
заставляем стоять на страже
держим мальчиком на посылках
кто из нас подаст ему руку
пожалеет за большие крылья
за его слишком чистую совесть
белизну что так непрактична
жизнь чужую нам без ошибок
за ущербность любви без смерти
кто обнимет его за шею
слушай — скажет — времена изменились
дай я тебя от мира укрою


Одинокий ангел (инет)

четверг, 19 ноября 2015 г.

Семінар для працівників сільських бібліотек Брусилівщини

Коротенький фотозвіт





Відбувся семінар-практикум для працівників сільських бібліотек району. Аншлаг )











До початку семінару без упину працював ксерокс, розмножуючи методичні матеріали. У ролі "першодрукарів" виступили бібліограф Тетяна Іванівна та бібліотекар кафедри юнацтва Ірина Володимирівна.








Дуже не просто було сфотографувати анфас непосидючу Тамару Сергіївну, методиста, яка відповідала на численні запитання колег.
Ну ось, нарешті, починаємо.

Про дівчинку, яка ДУЖЕ любила читати

Прийдешньому року англійскої мови в Україні присвячую


Колись зустріла ось такий, милий серцю книголюба, малюнок



... а як виявилося, він - 

среда, 18 ноября 2015 г.

Немного о выборе книг )

ЖЕНЩИНА В ГОЛУБОМ
У курортного моря,
          в том безветрии голубом,
я встречал одну женщину.
           Она вся была в голубом.
Голубые туфельки.
            Шляпка модная голубая.
И глаза голубые.
         И книга в руке — голубая.
На нее молились
            изнемогшие от подагры
пожилые курортники
             Старой и Новой Гагры.
Не дыша глядели,
      стоя в садиках и в калитках,
на нее, плывущую
      в этих пальмах и эвкалиптах.
Вот она идет,
            то их милуя, то карая,
по ковровой дорожке
                  их голубого рая.
Как всегда,
     с голубою книгой в руке идет.
Голубая книга
              удивительно ей идет.
И она это знает.
             Она не возьмет любую.
Она выбирает
              обязательно голубую.
Она равнодушна
         ко всем остальным книгам.
Она знает жизнь
          по одним голубым книгам.
(Юрий Левитанский)
Сумка книга (клатч) - отсюда



воскресенье, 15 ноября 2015 г.

Міжнародний день толерантності: Мистецтво жити поряд

звідси
Тепер, коли ми навчилися літати по повітрю, як птахи, плавати під водою, як риби, нам не вистачає тільки одного: навчитися жити на землі, як люди. (Б. Шоу)

«Ми, народи Об’єднаних Націй, сповнені рішучості врятувати прийдешні покоління від лиха війни ... знову утвердити віру в основні права людини, в гідність та цінність людської особистості ... і з цією метою виявляти терпимість і жити разом, у мирі один з одним, як добрі сусіди» (Статут ООН)


Міжнародний день толерантності відзначається 16 листопада в усьому світі. Його запровадили у 1995 за рішенням ЮНЕСКО. Саме цього дня ухвалили Декларацію принципів терпимості, в якій йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, етнічної належності чи кольору шкіри. 

Поняття «толерантність» сьогодні трактується дуже різнопланово, але перш за все – це здатність до прийняття іншої людини, інших думок і поглядів. Толерантність в перекладі з англійської – можливість почути іншого, зрозуміти іншого. 

Толерантність – це не поступка, поблажливість чи потурання (зокрема, СНІД є наслідком непомірної толерантності організму). Це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини. 

пятница, 13 ноября 2015 г.

Об ангелах - 1

Ангелы...

Тонкими пальцами осень колотит по клавишам.
Накрепко пяльцами стянуты ткани небесные.
Сложно в общественном транспорте крылья расправившим,-
Ангелам нервы должны выдаваться железные…

Едут туда и обратно за нашими спинами, -
Грустные ангелы, смелых надежд созерцатели,
Между авосек с бананами и апельсинами,
Душехранители – ангелы… телоспасатели…

В белых материях… то по Тверской, то по Мневникам,
Слишком картинные, слишком, пожалуй, изящные,
Топают ангелы – городовые кочевники,
Жители непредсказуемого предстоящего.

Не по-английски они говорят, а по-ангельски!
Этот язык не похож на земные наречия.
Ангельство не приживается в обществе ханжеском,
Обществу нравится ангелов
очеловечивать…


Вязова Марина. Стоящие за спиной.


среда, 11 ноября 2015 г.

Міжнародний день сліпих: проблема інформованості

Інформаційні технології, що застосовуються в бібліотеках України, де обслуговуються інваліди по зору


Валентин Гаюї та
його перший учень

13 листопада 1745 року у Франції народився Валентин Гаюї - відомий педагог, який заснував у Парижі і Петербурзі декілька шкіл і підприємств для сліпих.

У пам’ять про нього у цей день і відзначається Міжнародний день сліпих - всесвітня дата, покликана привернути увагу суспільства до тих, хто назавжди втратив зір і опинився у важкій життєвій ситуації.

Але сліпота - це не вирок. Серед тих, хто втратив зір - багато знаменитих людей, як у минулому, так і у сьогоденні. 

Вже писала у цьому блозі про Василя Єрошенка та Джима Стовела, життєвий шлях яких вражає.

А ще дуже надихає насичене життя хлопця з епізоду фільму "Париже, я люблю тебе"



Саме цього дня пригадала і статті, які прочитала нещодавно у фаховому журналі "Бібліотечна планета"(№3 за 2015 рік) та хочу процитувати.

понедельник, 9 ноября 2015 г.

Української мови Вчитель: презентація книги Т.Г.Коваль


В День української писемності та мови колектив працівників Брусилівської районної бібліотеки ім. Г.М.Ткаченка хоче висловити шану та подяку Учительці з великої літери - Коваль Тамарі Григорівні, яка працює у Брусилівській ЗОШ №1 та віддано, з любов’ю виховує підростаюче покоління. 

Тільки по-доброму можна позаздрити її учням в тому, як вона спілкується з дітьми: до кожного з них у неї свій підхід, вона намагається в кожному з них відкрити свій талант і ніколи не втомлюється вірити та переконувати: «Ти – зможеш. Ти – обдарований…» 

Ще вона вчить своїх учнів найголовнішому – думати, аналізувати, знати. Її учні кохаються у поезії й прозі, пишуть твори. Це про неї можна сказати – мудрий педагог, творча людина, сповнена великої душевної щедрості, любові до своїх вихованців, до своєї Неньки-України. 

Тамара Григорівна зі своїми учнями є постійними гостями та учасниками бібліотечних заходів, особливо тих, які присвячені Дню рідної мови, Дню української писемності та мови, річницям видатних українських письменників, відвідують презентації нових книг письменників-земляків. Не перелічити заходів різної тематики, в яких брала участь або підготувала зі своїми вихованцями Тамара Григорівна у співпраці з бібліотекарями - ось деякі з них:

четверг, 5 ноября 2015 г.

Брусилівську ЦРБ відвідала родина письменника

...Григорія Макаровича Ткаченка, чиє ім'я віднедавна носить бібліотека. До нас завітали дружина Григорія Макаровича - Інна Григорівна, її сестра Леся з дочкою Ольгою, хрещеницею Григорія Макаровича.

среда, 4 ноября 2015 г.

Про книжки й гаманці

Звичайно, сьогоднішній стан і книговидавництва, і читання в Україні можна охарактеризувати двома словами: фінансова криза. В державі й наших гаманцях. 

Саме на це послався в розмові зі шведськими книговидавцями на Міжнародному конгресі у Стокгольмі директор Польського інституту книги. 
Він сказав: 
"Вам добре, ви - багата країна, тому можете читати".

На що шведський колега відповів: 

"Ми читаємо не тому, що в нас багата країна. Ми - багата країна тому, що читаємо".


(І.Голованова, стаття у газеті "Житомирщина" 16.10.2015)

звідси

вторник, 3 ноября 2015 г.

Райский уголок книголюба

Самый лучший способ отвлечься от всех насущных проблем – это прочитать хотя бы несколько страниц интересной книги, сидя в уютном кресле где-то в уголке...

И хорошо бы, чтобы там было хоть немного вот так:





понедельник, 2 ноября 2015 г.

"Попаданці" і День чоловіків

Привітати всіх представників сильної статі з Всесвітнім днем чоловіків можна щорічно в першу суботу листопада. Крім Всесвітнього дня чоловіків, відзначається також Міжнародний чоловічий день. Його дата — 19 листопада. 

Відзначимо, що чоловічий день не такий популярний, як аналогічний жіночий, хоча його мета - підкреслити позитивну роль чоловіків у сім'ї та суспільстві, наголосити на збереженні здоров'я хлопчиків і чоловіків, їх соціального, емоційного, фізичного і духовного благополуччя. 
Саме ці питання висвітлює інформаційне досьє «Про вас, чоловіки», запропоноване абонементом Брусилівської районної бібліотеки своїм відвідувачам.



В першу чергу «сильній половині» наших читачів пропонуємо і книжкову виставку «Поза звичним простором і часом», яка присвячена одному з найулюбленіших ними жанрів фантастики.
Адже твори про «попаданців», герої яких якимось дивом («Шёл, упал, потерял сознание, очнулся…») потрапляють у минуле, майбутнє, і, навіть, невідомі світи, виживання в яких вимагає від них прояву неабияких якостей, набули сьогодні великої популярності.

воскресенье, 1 ноября 2015 г.

Кольори дощу

Ірландський художник Френсіс МакКрорі (Francis McCrory) здатний зобразити дощ навіть на полотні. Правда, обожнює хлопець дивитися на дощ не вдома через вікно, а під час їзди на автомобілі. Молодий майстер створює дивовижні гіперреалістичні картини із зображенням дощових пейзажів крізь призму скла машини. Оскільки стиль ірландця кидає виклик звичним формам, то його роботи з сміливістю можна назвати унікальними та інтригуючими.


Читати та дивитись даліБиблиоМалин: Художник, що малює дощ...

Всего лишь несколько минут полёта...
И вместо длинного - короткий путь...
Что было там, в горящем самолёте?
Не знаем. Но теперь - не в этом суть. 
И юноши, и женщины, и дети, 
Мужчины с сединою на висках… 
Какими они были, люди эти? 
Все пережили близкой смерти страх. 
Быть может, кто-то вслух заплакал громко, 
Быть может, самый храбрый закричал… 
Прижала крепко мать к груди ребёнка… 
А кто-то ручки кресла крепко сжал. 
Быть может, кто-то помолился Богу 
И бросил к небесам последний взгляд… 
Им оставалось жить совсем немного. 
Теперь не важно – кто в том виноват. 
Их не вернуть. 
Оттуда – не приходят. 
Живым остались слёзы, боль сердец. 
Куда, куда любимые уходят? 
И смерть – конец иль вовсе не конец? 
О, пусть живых коснутся эти строки. 
Пусть они помнят: жизнь – так коротка. 
Случайности, болезни, катастрофы – 
И снова смерти жёсткая рука. 
Душа, душа, где после смерти будет? 
Куда ведёт дорога – в рай иль в ад? 
Молитесь Господу при жизни, люди, 
Чтоб бросить к небесам последний взгляд.