четверг, 6 августа 2015 г.

Ветеринар - лікар "братів менших"


Колега своїм повідомленням про "книжкових" собак (яких, думаю, ретельно оглядають та готують до їх "місії") нагадала, що на другу неділю серпня (цього року - 9 серпня) припадає професійне свято - День працівників ветеринарної медицини України.
До речі, Міжнародний день ветеринарного лікаря відзначають 27 квітня; а 31 серпня, день пам'яті святих мучеників Флора і Лавра, є також особливим для ветеринарів, які сповідують православ'я. Саме з молитвою до цих святих зверталися за допомогою в Стародавній Русі господарі домашньої худоби, коли їх тварин долали різні недуги. Християнська традиція визначати святих покровителів представникам різних видів діяльності та професій дуже давня. У католицькій церкві, наприклад, теж є свій покровитель ветеринарів - святий Елігій, його пам'ять відзначається 1 грудня.

Человеческая медицина сохраняет человека, а ветеринарная медицина оберегает человечество (С. С. Евсеенко)

Від кваліфікації працівників ветеринарної медицини залежить здоров'я та безпека як тварин, так і людей. Ветеринарно-санітарний контроль, захист споживачів від занесення зооантропонозних інфекційних хвороб, невпинна турбота про тварин - це ті завдання, які ставлять перед собою працівники ветеринарної медицини.

Саме їм присвячено невеличку книжкову виставку на абонементі нашої бібліотеки.

звідси
Калугин В. И. О тех, кто лечит животных 
У книзі відображені історія та сучасний стан ветеринарії, соціально-економічне значення галузі, взаємозв'язок з охороною здоров'я. Розповідається про багатогранну, часом подвижницьку діяльність ветеринарних лікарів, які присвятили своє життя вивченню та попередженню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Ветеринари не тільки лікують домашніх тварин у ветеринарних клініках; сьогодні вони потрібні на тваринницьких фермах, в зоопарках, розплідниках, в лабораторно-діагностичній службі, відповідають за державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на державному кордоні України та транспорті, несуть службу в підрозділах ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів - словом, скрізь, де може виникнути необхідність у надійній охороні здоров’я людей і тварин, забезпеченні контролю за якістю й безпечністю харчових продуктів, поліпшенні екологічного і санітарного стану довкілля.

Професія ветеринара здавна була шанованою. А історії про деяких з них ми знаємо з дитинства: по всьому світу люблять героїв дитячих книжок - фахівців з лікування звірів лікарів Айболита (Айболить - в перекладі українською) і Дуліттла. 


«Добрый доктор Айболит!
Он под деревом сидит.
Приходи к нему лечиться
И корова, и волчица,
И жучок, и червячок,
И медведица!
Всех излечит, исцелит
Добрый доктор Айболит!»


До речі, про історію прототипа улюбленого та шанованого з дитинства персонажа, я дізналася із однієї з книг саме коли готувала цю виставку.

Корній Чуковський
Прийнято вважати, що прообразом лікаря Айболита був образ лікаря Дуліттла з книги Х'ю Лофтінга, яка вийшла в 1920 році. Корній Чуковський - чудовий перекладач з англійської - напевно, читав цю книгу. Але все ж його «Лікаря Айболита» не можна назвати просто перекладом. Чуковський збагатив сюжет новими епізодами і дав герою «промовисте» ім'я - Айболить. А крім того, істинним прототипом доброго лікаря Айболита була реальна людина, а не герой Лофтінга. Це був Цемах Йоселевіч (Тимофій Йосипович) Шабад (1864-1935), з яким Чуковський познайомився ще у 1912 році у Вільнюсі - він двічі зупинявся у лікаря, коли приїжджав до цього міста у справах. (До речі, балерини Анна Павлова і Майя Плісецька - родички лікаря).

Цемах Шабад
Цемах Шабад був лікарем і вченим. Він відкрив у Вільні приватну практику і заснував оздоровчі табори для дітей та притулки для сиріт. Він не брав грошей з бідних, ніколи не відмовлявся піти до хворого вночі і в будь-яку погоду. У вільний час редагував медичний журнал.
Ще він виконав величезну роботу з медичної та гігієнічної освіти населення, написав багато публіцистичних статей про гігієну. Деякі вважали його диваком за те, що він готовий був лікувати і волоцюг, і шахраїв, і навіть тварин: коней, корів, кішок і собак, і навіть ворон. Але всі пацієнти самовіддано любили доброго лікаря Шабада.

Лікар і гуманіст, один з найбільш шанованих вільнюсцев, Цемах Шабад прославився як ініціатор багатьох благодійних справ. У міжвоєнний час він організував у місті акцію «Крапля молока», коли малозабезпеченим сім'ям, де були немовлята, видавалися безкоштовно їжа і одяг. Під його керівництвом в 11 вільнюських школах були організовані безкоштовні їдальні для дітей бідняків. З 1919 року і до своєї кончини в 1935 році Цемах Шабад був членом міської ради та керівником місцевої єврейської організації. Коли він помер, 30 000 городян вийшли провести його в останню путь, а всі державні установи припинили свою роботу.
У 30-х роках йому був встановлений пам'ятник, погруддя, який нині знаходиться в Державному Єврейському музеї.

Тому й не дивно, що Корній Чуковський написав з нього лікаря Айболита. У своїх спогадах Чуковський писав:
«Был это самый добрый человек, которого я знал в жизни. Придет, бывало, к нему худенькая девочка, он говорит ей: «Ты хочешь, чтобы я выписал тебе рецепт? Нет, тебе поможет молоко. Приходи ко мне каждое утро и получишь два стакана молока». И по утрам, я замечал, выстраивалась к нему целая очередь. Дети не только сами приходили к нему, но и приносили больных животных... 

Как-то утром пришли к доктору трое плачущих детей. Они принесли ему кошку, у которой язык был проткнут рыболовным крючком. Кошка ревела. Ее язык был весь в крови. Тимофей Осипович вооружился щипцами, вставил кошке в рот какую-то распорку и очень ловким движением вытащил крючок. Вот я и подумал, как было бы чудно написать сказку про такого доброго доктора. После этого у меня и написалось: «Приходи к нему лечиться и корова, и волчица...».

звідси


Саме цей епізод і зображує пам'ятник - бронзова фігура "лікаря Айболита" і маленької дівчинки з кішкою на руках, встановлений у 2007 році на рідній вулиці доктора Шабада, в колишньому єврейському кварталі Вільнюса.

Автор - відомий в Литві скульптор Ромас Квінтас. Скульптор сказав, що несправедливо, коли літературний персонаж знає більше людей, ніж реальну людину - лікаря Шабада, жителя Вільнюса. Фігури встановлені не на постаменті, а прямо на тротуарі, щоб зберегти відчуття - доктор з нами.








Если ли вы решите стать ветеринаром, то богатым не будете никогда, но зато жизнь у вас будет интересная и полная разнообразия (Дж. Хэрриот)

Звісно, і чудові книги цього відомого англійського ветеринара та письменника, про якого я вже писала, зайняли гідне місце на виставці. Записки Джеймса Херріота - це прекрасні художні ілюстрації важкої, підчас драматичної, а інколи й небезпечної, але завжди важливої роботи сільського ветеринарного лікаря.

На жаль, книги про фахівців з лікування тварин не такі відомі, як про їх колег, що лікують людей, але знайшла у мережі ще декілька назв:

Новиков Анатолий "Дядя Митя - Айболит"

Міський школяр приїжджає на літні канікули до свого дядька -колгоспного ветеринара. Не такий вже й простий цій сільський Айболить - до нього прилітають лікуватися сузір'я Гончих псів, Лисиця і Єдиноріг. Допомагаючи дядькові, хлопчик знайомиться з благородною професією ветеринара, дізнається про цілющі властивості уральських трав і рослин.




Маккормак Джон "Айболит из Алабамы: Героические будни сельского ветеринара" (друга назва - "Друг стад")

У літературних колах цього автора називають «американський Херріот». Роман  являє собою дотепно і жваво написані спогади сільського ветеринара, що влаштувався разом з родиною в штаті Алабама. Перші роки практики «звіриного лікаря» на патріархальному американському Півдні рясніють забавними ситуаціями, кожна з яких обертається для героя уроком терпимості, поблажливості і любові до «братів наших менших»



О'Донохью Ник. Цикл "Перекрестки"


Юна випускниця ветеринарного коледжу Бідж Воган відправляється на практику і ... потрапляє в країну, населену єдинорогами, сатирами, дріадамі. Професійні проблеми - чим лікувати подагру в грифона, особисті проблеми - чи можна закохатися в фавна ... А головне - як врятувати весь чарівний світ, якому загрожує катастрофа.


Анн-Софи Боманн: Играем в ветеринара

Книжка-панорамка і більше 60 предметів в ній для гри: шафа-аптечка, картки з інформацією про тварин та їх породи, талони для запису до лікаря, стіл для огляду хворих, паспорти здоров'я і багато багато іншого.
Для дітей старше 3-х років.


Ева Северова. Записки ветврача (рассказы)

Невеличкі історії, що доставлять кілька веселих хвилин, про роботу з тваринами та їх господарями з ЖЖ автора.







Професія ветеринара вимагає любові до тварин, співчуття, швидкого прийняття рішень у нестандартних ситуаціях, сміливості, фізичної сили й витривалості, емоційної стійкості, спостережливості, доброї пам’яті, логічного мислення, готовності до усвідомленого ризику й особистої відповідальності. І це далеко не повний перелік якостей, без яких важко стати лікарем ветеринарної медицини. Тому в цій професії майже немає випадкових людей - є ті, хто обрав цей фах за покликанням і вірно служить обраній справі.
Саме їм – шана і подяка.
Памятник доктору Айболиту в Вильнюсе
Интересные книги о животных (рекомендации на форуме)
Ветеринария: книги, журналы, сайты
Народное творчество о ветеринарах и их пациентах (стихи, заметки, анекдоты)

Комментариев нет:

Отправить комментарий