четверг, 26 февраля 2015 г.

Бросок в бессмертие: Матросовцы

"Без легендарных подвигов Николая Гастелло и Виктора Талалихина, Александра Матросова и Анатолия Кокорина, Тимура Фрунзе и Зои Космодемьянской, воинов-панфиловцев и комсомольцев-молодогвардейцев... не был бы возможен первый полет и первый выход в космос. Наши космические ракеты, создаваемые талантом советских ученых и трудом рабочих и инженеров, движет не только первоклассное топливо, но и обильно пролитая кровь героев Великой Отечественной войны"

                                                                                                                              (Юрий Гагарин)


Сотни героев, которые в безвыходной обстановке вызывали на себя огонь артиллерийских батарей, бросались со связками гранат под гусеницы фашистских танков, подрывались на гранатах вместе с окружившими их врагами - кокоринцы... Их побратимы - огненные пилоты - гастелловцы направляли свои самолеты, охваченные пламенем, на скопления живой силы противника, его танковые и моторизованные колонны. Талалихинцы, применявшие в воздушном бою последнее оружие отважных - таран... 

Сегодня речь пойдет о легендарном гвардии рядовом Александре Матросове, закрывшем своим телом амбразуру вражеского дзота, и о тех, кто совершили в годы Великой Отечественной войны подобный подвиг.

отсюда



Людям до полного роста 
надо расти и расти, 
чтобы, как Саша Матросов, 
к подвигу доползти...
........................
И как Матросов миллионоликий, 
поднялся на врага народ великий.

(Евгений Евтушенко "В полный рост")



27 февраля 1943 года в бою за деревню Чернушки Псковской области закрыл своим телом амбразуру вражеского дзота и тем облегчил выполнение боевой задачи своему подразделению 19-летний Александр Матросов. Историки спорят по поводу даты подвига и биографии героя. Но главное - это было.

Александр Матросов стал не первым и не единственным - когда подняли документы архивов, перечитали фронтовые газеты, политдонесения, связались с местными следопытами, то выяснилось, что уже в 1941 г. подобный подвиг совершили 17 воинов, в 1942 г. – 50. Первым, кто закрыл вражеский пулемет своим телом и обеспечил успех своему подразделению, был политрук роты 125-го танкового полка 28-й танковой дивизии коммунист Александр Константинович Панкратов. Произошло это 24 августа 1941 года в бою за населенный пункт Спас-Нерадица при штурме Кирилловского монастыря близ Новгорода.
Но 1943 год был особенно тяжелым, переломным, поэтому Сталин написал: «Великий подвиг товарища Матросова должен служить примером воинской доблести и героизма для всех воинов Красной Армии». Впереди была Курская Дуга, впереди была Битва за Днепр…

Потому и нарек народ своих героев матросовцами, хотя каждый подвиг имеет свою особенность, свой изначальный миг решения, замысла и его исполнения. Они совершили свой, равный подвигу Матросова, и вошли в бессмертие, как и Александр Матросов.Точное их число до сих пор не установлено, но по приблизительным данным, насчитывается около 400 - "закрывших своим телом амбразуры пулеметно-огневой точки противника, что привело к прекращению огня и способствовало успешному завершению атаки".

Кто же они, эти люди бессмертного подвига?

вторник, 24 февраля 2015 г.

Непобежденный рядовой войны

Демобилизованные воины, прибывшие в Ленинград с одним из первых эшелонов.
Справа — участник трех войн гвардии рядовой Филипп Вадюхин. Ленинград, 12 июля 1945 года.

"Когда я пытаюсь представить себе обобщенный образ героя Великой Отечественной, то вижу перед глазами... рядового войны. На его долю выпали немыслимые психологические и физические перегрузки внезапных атак, ночных маршей, переправ, лишений в окопах. Он, выдержавший все испытания, олицетворяет собой неиссякаемую жизнестойкость народа... Война высветила в его характере такие грани, которые изумили мир. Этого солдата можно было убить, но и умирал он непобежденным".
(Генерал-полковник А.И. Родимцев, участник Сталинградской битвы)


Непобежденный
Фото - Константин Бобрищев

понедельник, 23 февраля 2015 г.

Защитники и победители

Мои бабушка и дедушка -
ветераны Великой Отечественной войны.
Любим, помним, благодарим.
Тема Великой Отечественной войны для меня особенная и глубоко личная. Ведь свой вклад в Победу сделали и мои родные - одни дедушка и бабушка воевали, а другие - обеспечивали тыл. День Победы у нас в семье - это всегда торжество, особенно, когда в этот день мы могли быть вместе со своими ветеранами, пока они были живы...

Поэтому всегда с большим трепетом отношусь к памяти о событиях Великой Отечественной войны. И как бы не дописывали или переписывали историю - навсегда остается подвиг мужества, труда и чести. И я всегда буду гордиться тем, что я - внучка тех, кто победил в своё время нацизм и фашизм.


Поэтому же мне так понравились слова главного редактора киевского журнала "Страна знаний" Тамары Белых в одном из номеров (кстати, каждый год четвертый номер этого журнала, апрельский, посвящается Дню Победы):

суббота, 21 февраля 2015 г.

Мова кожного народу неповторна - і своя...






Раз казала мені мати:
«Можеш мов багато знати,

Кожну мову шанувати,
Та одну із мов усіх
Щоб у серці ти зберіг».
В серці ніжну і погідну
Збережу я мову рідну!


              (М. Хоросницька "Матусин заповіт")




Мова - це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях. Змалечку, виховуючи в собі справжню людину, кожен з нас повинен, у першу чергу, створити у своїй душі світлицю, у якій зберігається найцінніший скарб - мова.

Люди говорять різними мовами, яких налічується приблизно 6 тисяч. На жаль, філологи попереджають, що в XXI столітті щонайменше 40% цих мов вимруть. А це страшенна втрата для людства, бо кожна - геніальний прояв людського духу, унікальне бачення світу. Справа в тому, що 95% тих шести тисяч мов охоплюють дуже малу частину населення світу. За даними ЮНЕСКО, ними розмовляють всього 4% людства. 

Крім того, сучасні технології сприяють посиленому домінуванню окремих поширених мов, наприклад, англійської. Адже 81% сторінок у мережі опубліковано саме нею. Далі з великим відставанням ідуть німецька і японська мови (кожна - по 2%), потім - французька, іспанська і скандинавські(по 1%). Решта всіх мов разом узятих навряд чи становлять 8% веб-сторінок. А мова, не представлена в Інтернеті, майже «не існує» для сучасного світу...

Автор книги «Мовна смерть» Девід Кристал, один із світових експертів з питань мов, вважає, що різноманітність - це унікальна річ, і втрата кожної мови збіднює наш світ

Мовне розмаїття — це еквівалент людської різноманітності, біологічних можливостей. Щоразу, коли втрачаємо якусь мову, ми втрачаємо унікальне бачення світу. Рада Європи розробила та прийняла Європейську Хартію регіональних мов або мов національних меншин, яка ратифікована Верховною Радою України 15 травня 2003 року. Питання стосується кожної людини, адже в
трата мови - то втрата самобутностіУ країнах світу люди різняться своїми менталітетом та світоглядом не тільки через традиції та релігійні переконання, а й у значній мірі завдяки мові, якою вони розмовляють і думають. 






21 лютого світова громадскість відзначає Міжнародний День рідної мови. Це свято увійшло до календарів у 1999 році.







Історія свята, на жаль, має дуже трагічне начало. Святкуємо цей день з присмаком гіркоти. 21 лютого 1952 року у Бангладеш влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеш став днем полеглих за рідну мову. У жовтні 1999 року на XXX сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний День рідної мови, а починаючи з 2000 року цей день відзначають і в Україні. Саме тому, якщо ми прагнемо злагоди у нашому суспільстві, розвиваючи й оберігаючи рідну українську мову, зобовязані поважати іншомовних громадян країни, котрі мають такі ж права на розвиток своєї мовної культури. 
Визнання й пошана всіх мов є ключем до збереження миру.

Навіть притому, що глибоко проникнути в культуру іншої мови дуже важко, знання мов розширює наш світогляд і відкриває перед нами різноманітний світКожна мова самобутня. Вона має власні вислови, які відображають менталітет і звичаї народу, його культуру. Знайомство з носіями інших мов дає можливість дізнатися про наші відмінності, здатне розсіяти страхи перед світом і зробити мислення вільнішим. 

Ми хочемо бути багатомовними та багатознаючими, хочемо належати людству. Хочемо бути в його розумі не мертвою, а сяючою клітиною, а для цього маємо засвітитися любов'ю до рідної мови. Їй потрібні вогонь нашої любові, наша духовна міць! Заснування міжнародною спільнотою свята рідної мови - це тільки проголошення благородної мети. Що ж до практичного її втілення, то абсолютно очевидно - зберігати й плекати рідну мову повинен її носій.

РІДНА МОВА

Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має.

Як ту мову нам забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила.

У тій мові нам співали,
Нам казки казали,
У тій мові нам минувшість
Нашу відкривали.

От тому плекайте, діти,
Рідну свою мову,
Вчіться складно говорити
Своїм рідним словом.

С. Воробкевич

Підготовлено за матеріалами з мережі Інтернет.

пятница, 20 февраля 2015 г.

В ожидании весны...

Закончится когда-нибудь...

Закончится когда-нибудь тоска.
Засеребрится острой крыши скат,
И будут победителей искать,
И знамени тугой взметнется бархат...
Наступит время для поэм и од,
Восстанут вновь Гомер и Гесиод.
И уцелевший на войне народ
Заученно и вымученно ахнет.
И всех скорбящих ждет когда-нибудь
Возможность отскорбеть и отдохнуть:
И их тяжелый, бесконечный путь
На самом деле вычислен и смерен,
И вот снята последняя печать,
И можно петь, а лучше промолчать.
Закончится когда-нибудь печаль
Не потому, что радость ее сменит.


отсюда

четверг, 19 февраля 2015 г.

Времена года и животный мир от Peter Barrett

Питер Барретт (Peter Barrett, р. 1935, Великобритания) - британский иллюстратор и автор книг для детей. Он получил известность после того, как написал и проиллюстрировал вместе со своей женой Сьюзан Барретт ставшую очень популярной серию из трех книг для маленьких детей:

                                                                                             
Затем Баррет сосредоточился на изображении животных дикой природы, иллюстрируя огромное количество детских научно-популярных книг:

Product Details                     Product Details                    Product Details


Product Details                  Product Details                 Product Details

фото - отсюда

Питер Баррет широко известен и как художник-анималист. Его рисунки украшают множество книг известных британских и американских писателей, в том числе книги Джеральда Даррелла и Джеймса Хэрриота.


















В конце 1970-х и начале 1980-х годов Баррет дает право американской фирме Franklin Porcelain использовать подпись «Питер Баррет», как бренд.






Были выпущены серия фарфоровых наперстков с изображением птиц, 






колокольчики со статуэтками птиц, 


The Wren (крапивник)
               The Nuthatch (поползень)



а также серии фарфоровых тарелок "Country Year