суббота, 10 января 2015 г.

Трохи японського 5: Василь Єрошенко

/ Василий ЕрошенкоVasilij Eroshenko/ ワシ

До 125річчя з дня народження


Я думаю, что главное предназначение человека на земле - творить добро, жить для людей. (В.Ерошенко)                                                                                                                                  
Він народився на межі двох культур — російської та української. І все життя, як осінній листок, кружляв між двома світами — Європою та Азією. У нього було багато імен. В Японії його називали Еро-сан, у Китаї ─ Айлосяньке. Бірманські діти зверталися до нього “кокоджі” ─ старший брат, а чукчі прозвали його “какомей” ─ “чудо”. А його доля могла б стати сюжетом для цілої серії пригодницьких романів.

 колаж
Василь Єрошенко - мандрівник, поліглот, дослідник країн Сходу, письменник, музикант, тифлопедагог, шахіст, популяризатор ідеї миру між народами земної кулі. Він жив у Франції, Англії, Японії, Египті, Бірмі, Індії, Китаї, на Чукотці та в Середній Азії. Скрізь, де бував, залишав добру пам'ять у серцях людей і свої твори, в яких іскрилося життя зовсім різних народів і культур. Та на батьківщині донедавна був майже невідомий...
... тому я особисто щиро вдячна учасникам Міжнародної науково-дослідної групи "Василь Єрошенко та його час", та її керівникові - пані Юлії Патлань, яка, у високому прагненні до істини, люб’язно залишила свій коментар до цього повідомлення та вказала на неточні або неперевірені дані. ЇЇ виправлення наведу в дужках після тієї інформації, що поширюється у мережі.

Народився Василь Єрошенко 12 січня 1890 року в Обухівці на Білгородщині у родині заможного селянина. Чотирирічним хлопчиком після тяжкої хвороби втратив зір. Батьки, виявивши у сина винятковий музикальний слух, навчали його вдома гри на гітарі й скрипці. Згодом він навчився грати і на фортепіано. З допомогою місцевого поміщика, графа Орлова-Давидова, який був членом опікунської ради Московського товариства виховання і навчання сліпих дітей, дев'ятирічний Василь став вихованцем школи-притулку для сліпих дітей у Москві, де здобув фах скрипаля і знання ремесла щіткаря і кошикаря. Після закінчення навчання Василь, витримавши конкурс, став скрипалем московського оркестру сліпих, з яким об’їздив багато великих міст Росії.

         Ганна  Шарапова
             (1863-1923)
Доленосною стала для юнака зустріч з Ганною Шараповою - людиною з оточення Льва Толстого, вчителькою іноземних мов, прихильницею есперанто. Ця мова була штучно створена польським лікарем і поліглотом Людовиком Лазарем Заменгофом у 1887 році на основі найпоширеніших європейських мов для полегшення спілкування між представниками різних народів. Ганна Шарапова допомогла юнакові вивчити есперанто, яке стало для Василя Єрошенка провідною зіркою на все життя, допомогло мандрувати світом самотужки.
1912 року, маючи як прикмету для впізнавання незнайомими помічниками-есперантистами зелену зірочку на грудях (символ есперанто) та добрі рекомендації есперантистів, Єрошенко завдяки меценатській підтримці через Німеччину та Бельгію мандрує до Англії.

Про цю подорож він сам згодом написав оповідання, яке, у перекладі Владислава Таранюка з есперанто українською, було надруковано у 5-6 числі журналу "Вітчизна" за 2005р. - номер зберігся у нашому фонді
Це – справді цікава історія подорожі незрячої людини через усю Європу, яка здійснила її без знання мов і не маючи жодних знайомих. Тоді зелена зірка есперанто справді засяяла дороговказом у цьому багатомовному світі.

"Приїхав до Берліна рано-вранці. Взяв свої речі і поспішив вийти з вагона... Цього холодного лютневого ранку будь-хто мав би право не прийти зустрічати навіть свого найкращого товариша. Очікувати такого подвига від незнайомця було б жорстоко. Я рішуче рушив пероном із заздалегідь заготовленою фразою для того, хто міг би зрозуміти незрозуміле. ...Господи, Боже! Чи я сплю? Я чую моє прізвище, чую сердечні вітання, радісні вигуки, мені потискують руки, розпитують про здоров’я та бажають довідатися усіх подробиць моєї подорожі. Зелена зірочка сяяла не марно: вони з’явилися на зустріч зі мною цього холодного лютневого ранку...я дякував їм, та я гостро відчув, і хотів би щоб вони теж зрозуміли, що немає слів для моєї вдячності, на підтвердження того, що передові пости нового Есперантського світу вже закладені, що добрі друзі вже готові допомагати есперантистам, які подорожуватимуть цілим світом.
О 9-й вечора я був уже в Кельні. І знову невідомі іноземці сердечно зустріли мене... Ні, я ніколи не думав, що час може летіти так хутко для мене, ніколи не міг уявити, що незнайомі раніше люди різних націй можуть потоваришувати так швидко...
Так, я щиро можу сказати, що лампа Алладіна не змогла б допомогти мені більше, аніж зелена есперантистська зірочка: я переконаний, ніякий геній арабських казок не зміг би для мене зробити більше, ніж геній реального життя доктор Земенгоф, творець «Есперанто».

Так складалася ця подорож, яку здійснити навіть зрячій молодій людині, котра вперше вирушила в закордонну подорож, було б дуже нелегко.

В Англії
Але сліпий юнак з честю подолав усі перешкоди й спромігся потрапити до Королівського коледжу, де навчався англійської мови (написав нею кілька казок, що привернули увагу видатних англійських критиків). (Коментар пані Ю. Патлань: немає жодних підтверждень того, що перші казки письменника було опубліковано у Лондоні). Там, вочевидь, загорілося у нього прагнення до нових далеких подорожей, бо він відчув свої сили і хист до вивчення іноземних мов. Мабуть, саме там музикант-есперантист дізнався, що в далекій країні Японії сліпі здавна користуються привілеями: володіють особливим мистецтвом масажу і вважаються ідеально придатними для гри на старовинних струнних інструментах - тогочасний Лондон, столиця колоніальної Британської імперії, був одним із світових центрів сходознавства. Єрошенко вивчав там і японську, захопився буддизмом та готувався до поїздки на Схід. Тоді ж з'явився перший вірш Єрошенка мовою есперанто, що починався словами: "Щасливішої людини за мене немає в світі - я бачу сонце, бачу світло..." (Коментар пані Юлії Патлань: Вірш "Счастливей меня человека нет, я вижу солнце, я вижу свет", як вказує ритм і рима в оригіналі написаний російською і взятий з книги Харьковського. Невідомо, чи існував цей вірш взагалі, чи це вигадка). Через деякий час Єрошенко поїхав до Франції, вивчив там французьку мову, слухав лекції в Сорбонському університеті. (Коментар пані Ю. Патлань: Про поїздку Єрошенка після Лондона до Франції та відвідування Сорбонни документальних даних немає, це неперевірена інформація)

Єрошенко з учнями японської школи для сліпих
1914 року Єрошенко за відрядженням товариства есперантистів виїхав до Токіо (Японія), де викладав в одному з університетів есперанто (Коментар пані Юлії Патлань: У Токіо Єрошенко викладав есперанто учням Токійської школи сліпих) . Й дотепер члени Японської асоціації сліпих есперантистів вважають його засновником цієї установи. Закінчив Токійську школу сліпих, де опанував психологію, медицину, музику, японську мову і літературу; оволодів мистецтвом гри на традиційних інструментах японських сліпих - кото і сямісені. Репертуар (близько 200 п'єс) учень мав заучувати напам'ять від учителя. Поглиблено вивчав філософію та мистецтво, поєднував викладацьку роботу в університеті з працею в школі для сліпих. Виступав з концертами, «всегда играл на балалайке, гитаре, скрипке и пианино и пел русские народные песни», одним з перших познайомив японців та китайців з українськими народними піснями.

Єрошенко в художньому салоні Накамурая



Крім того, Єрошенко познайомився з японською інтелігенцією – письменниками й журналістами, що дозволило йому зануритись у творчу атмосферу мистецьких, літературних та політичних дискусій.





На одній із таких творчих зустрічей, навесні 1915 року, Єрошенко познайомився з чарівною 27-річною японською журналісткою Камітіка Ітіко, зовсім не схожою на інших японок, сумирних і сором’язливих. Це була смілива й вольова жінка, прихильниця емансипації та соціалістичних ідей. Єрошенко закохався в нову знайому, вони заприязнилися, і часто їх бачили разом. 

  Ітіко, Сакае та Ное

Проте Камітіка відчувала до незрячого друга швидше співчуття, натомість кохаючи відомого письменника і анархіста, засновника Японської есперанто-асоціації Осугі Сакае - але він невдовзі обрав іншу.
Цього Камітіка не змогла пробачити й одного разу, підстерігши Осугі в саду, вдарила його кинджалом. На щастя, лише поранила. Жінка одразу здалася поліції і її засудили до кількох років ув’язнення. Пізніше вона стане депутатом парламенту від лівих, в п'ятдесяті роки доб'ється заборони проституції, проживе на світі мало не сто років... Єрошенко любив Камітіка Ітіко усе життя, але бути разом вони не могли - невдовзі після звільнення коханої він був змушений залишити Японію назавжди (Коментар пані Юлії Патлань: Палка любов до Камітіки Ітіко - швидше за все, вигадки й перебільшення одного з перших біографів Єрошенка Олександра Харьковського. Якась приязнь між ними існувала, але без драматизму й мелодрам).

У 1916-му вирушив до Таїланду та Бірми – організовувати навчання сліпих дітей. У школі для незрячих у Бірмі був і директором, і вчителем: намагався виховувати сліпих діток на волі, у мандрах і пригодах, чим завоював їхню цілковиту довіру та прізвисько “кокоджі” ─ старший брат. Окрім цього, записував місцевий фольклор.
1921 року переїхав у Китай, де в Шанхаї дебютував як письменник, який пише есперанто. Казку “Оповідки зів’ялого листочка” в перекладі китайською надрукували в двотижневику “Східний часопис”. А вже з 1923-го про Єрошенка писали китайські газети, письменник став популярним. Мешкав він у свого друга – відомого китай­ського письменника та філософа Лу Сіня, викладав російську літературу й есперанто в Пекінському університеті.

Але згодом був змушений покинути улюблений ним Далекий Схід та повернутися на батьківщину - тепер уже СРСР. Довелося ще побувати на Чукотці та в Туркменістані (тут відомості джерел розходяться - чи своєю волею). Останні свої роки, вже хворий на рак, провів у рідній Обухівці, де і помер 23 грудня 1952 р. Близький знайомий Василя Єрошенка, сліпий журналіст Федір Шоєв, писав про нього: “Незвичайна і чудова це була людина. Незвичайна тому, що й в зрілі роки надто вже по-молодому сприймав і любив світ. Любив сонце й повітря, воду й землю, любив все, що живе й росте на землі... Незвичайним він був і своєю великою добротою до людей, простотою й приязністю у спілкуванні з ними, безкорисністю й працелюбством... ”



Перші свої літературні твори - казки - Єрошенко опублікував ще під час навчання в Лондоні. Але саме в Токіо він виявив себе як зрілий і талановитий письменник. Його літературним дебютом у Японії стало автобіографічне "Оповідання про ліхтарик" (1916 р.).
Згодом, у 1920-х рр., уже після від'їзду Єрошенка з Японії, тут були видані три його збірки: "Пісні досвітньої зорі", "Останнє зітхання" і "Заради людства". В 1956 р. в Японії була опублікована монографія Т.Ітіро "Сліпий поет Єрошенко", а в 1959 р. він же підготував так зване "Повне зібрання творів Єрошенко" ("Eroshenko zenshu") у трьох томах. Перший том склали твори японською, другий - мовою есперанто, а в третій увійшли статті та спогади про письменника. У 1961р. тритомник було перевидано. Твори Єрошенко увійшли до багатотомної бібліотеки японської дитячої літератури. Ім’я Єрошенка як відомого письменника нової японської літератури включено до японських енциклопедій.





Його портрет роботи японського художника Накамура Цуне – один з шедеврів японського живопису західного напрямку та візитна картка Національного музею сучасного мистецтва в Токіо. За свідченням очевидців, портрет Василя Єрошенка висить і у палаці імператора в Токіо.



В СРСР твори Єрошенка були вперше видані лише у 1962 р. На жаль, на батьківщині архіви письменника були зніщені. Більшість видань. що залишилися - японською та есперанто. Але в нашій бібліотеці знов таки маємо бібліографічний раритет:

Єрошенко В. Квітка справедливості : легенди, казки, нариси, вірші, статті /Передмова, пер., упоряд. та приміт. Н.Андріянова-Гордієнко. - К.: Молодь, 1969.- 261 с.

Книга - перша збірка творів Єрошенка українською мовою.
Тут вміщено також спогади про нього видатних діячів світової культури.





Сьогодні центром вивчення й пропаганди творчості письменника-земляка в Росії є музей Василя Єрошенка в Обухівці (філія Старооскольського краєзнавчого музею) на Білгородщині, який було створено в 1990 році, до століття від дня його народження на фундаменті батьківської хати. У музеї, який є, за словами музейних працівників, копією хати, де народився Єрошенко, зібрано документальні свідчення: фотографії, копії документів, особисті речі письменника.

  У 2002 р., в рік 50-річчя смерті письменника, з ініціативи Юлії Патлань (Київ, Україна) і Сергія Прохорова (Коломна, Росія) створена Міжнародна науково-дослідна група "Василь Єрошенко та його час", що налічує нині понад десяток дослідників з Росії, України, Японії, Німеччини, США. Це "спроба поєднати те мале з творчої спадщини письменника, що дійшло до нас у друкованих виданнях Японії, Китаю, СРСР. Завдання групи зараз - сприяти проведенню інтернет-конференції, об'єднати в одному духовному просторі небайдужих, які знають і бажають дізнатися більше про письменника з різних країн світу. Інформувати якомога більшу кількість людей про творчу спадщину і долю Єрошенка, привернути увагу до проблем розуміння, усвідомлення і вивчення його творчості, створення наукової біографії письменника".

Із 2007 року в Україні діє доброчинний фонд імені Василя Єрошенка «Есперо». Він підготував до друку книжки  — «Казки та легенди» (українською мовою) і «Fabeloj kaj legendoj» (мовою есперанто).


Ще цікаві відомості в мережі

"Зеленая звезда Василия Ерошенко" ч. 1
"Зеленая звезда Василия Ерошенко" ч. 2 - видео с канала Белгородской библиотеки для слепых им. В.Ерошенко.

Василий Яковлевич Ерошенко/Vasilij Eroshenko/ ワシ  - сообщество ВКонтакте Международной научно-исследовательской группы "Василий Ерошенко и его время". С 2004 г. группу возглавляет Юлия Валериевна Патлань. Занимается научным исследованием творчества В.Я.Ярошенко, владеет эсперанто и японским языками, переводит его произведения с этих языков. 
Некоторые статьи Ю. Патлань о Ерошенко:
http://www.relga.ru/Environ/WebObjects/tgu-www.woa/wa/Main?level1=authors&userid=1315

ОКНО В ЯПОНИЮ - E-mail бюллетень Общества "Россия-Япония".
Письменник Василь Єрошенко - засновник Японської асоціації есперантистів: стаття


"I raised a fire in my heart": remembering Eroshenko : стаття про В. Єрошенка англійською мовою на блозі національної бібліотеки Британії British Library blogs

A Blind Globetrotter : ще одна стаття англійською

 http://eroshenko.1gb.ru - Сайт посвящен жизни и творчеству В.Я.Ерошенко. Материалы, размещенные на сайте, предоставлены зав. отделом Белгородской библиотекой для слепых Ириной Коваленко. Кроме того, использована информационная база данных Ставропольской краевой библиотеки слепых им. Маяковского.

Подборка статей о Ерошенко на сайте "Не инвалид.ru"

Акунин Б. "Как надо жить" (цитата из статьи: "Как мысли черные ко мне придут – ну там, жизнь не нравится или мелкие проблемы со здоровьем, – я вспоминаю про Василия Ерошенко, и мне делается стыдно")

ВАСИЛИЙ ЕРОШЕНКО, СЛЕПОЙ ПУТЕШЕСТВЕННИК: статья на сайте журнала "Вокруг света"

Михайлова Н."Прочанин до Країни Мрії": біографічна стаття

Мурашковский Ю. "Я зажег в своем сердце огонь" : виховна діяльність

Смілка Р. Стежки-дороги сліпого письменника перебенді Василя Єрошенка

Харьковский А.С."Человек,увидевший мир": документальная повесть о В.Я.Ерошенко

Хороб М. Поетика прози для дітей Василя Єрошенка : У статті осмислюються окремі складові поетики казок, нарисів, оповідок письменника - пафос, жанр, хронотоп - крізь призму його романтичного/неоромантичного художнього мислення.

Таранюк В. В., Ковтонюк Є. М. Твори українця Василя Єрошенка в перекладах відомого китайського письменника Лу Сіня: У стаття висвітлюється життєвий і творчий шлях Василя Єрошенка в ракурсі перекладів його творів китайським письменником Лу Сінєм.
(Коментар пані Юлії Патлань: На жаль, видання Є.М. Ковтонюка та В.В. Таранюка містять дуже багато неточностей і є тенденційними, на факти вони не спираються, тому не сприяють вивченню творчості письменника, а лише заплутують ситуацію).

 Інтерв'ю з Владиславом Таранюком – сценаристом, режисером, письменником, директором кіностудії «Рось» і Благодійного фонду імені Василя Єрошенка «Есперо», який опікується поверненням на Батьківщину творчої спадщини цього всесвітньо відомого есперантиста, письменника, педагога. Таранюком упорядковані і видані книги «Казки та легенди» (2004 і 2006 рр.) В. Єрошенка. Наразі у видавництві перебуває найбільша дослідницька робота фонду «Повний реєстр творів В. Я. Єрошенка та творів про нього».



Казки та легенди [Текст] / В. Єрошенко ; упоряд. В. Таранюк. - К. : Видавець Вадим Карпенко, 2006. - 100 c.

Владислав Таранюк про Івана Пулюя, Василя Єрошенка, Василя Каразіна, Агатангела Кримського, Лазаря Заменгофа [Текст] / В. Таранюк. - К. : Грані-Т, 2009. - 88 с. - (Життя видатних дітей).

2 комментария:

  1. Пані Ірино, дякую за зацікавлення Єрошенком та загалом фаховий блог, у тому числі з опертям на наші матеріали. Деякі уточнення. Двох десятків мов Єрошенко не знав. Йому вистачало російської, англійської, есперанто, японської, деякою мірою (задовільно) німецької та французької. Про поїздку Єрошенка після Лондона до Франції та відвідування Сорбонни документальних даних немає, це неперевірена інформація. Так само немає жодних підтверждень того, що перші казки письменника було опубліковано у Лондоні. У Токіо Єрошенко викладав есперанто учням Токійської школи сліпих. Палка любов до Камітіки Ітіко - швидше за все, вигадки й перебільшення одного з перших біографів Єрошенка Олександра Харьковського. Якась приязнь між ними існувала, але без драматизму й мелодрам. Вірш "Счастливей меня человека нет, я вижу солнце, я вижу свет", як вказує ритм і рима в оригіналі написаний російською і взятий з книги Харьковського. Невідомо, чи існував цей вірш взагалі, чи це вигадка. На жаль, видання Є.М. Ковтонюка та В.В. Таранюка містять дуже багато неточностей і є тенденційними, на факти вони не спираються, тому не сприяють вивченню творчості письменника, а лише заплутують ситуацію. Було б гарно також підписати джерела ілюстрацій, зазначу тут лише, що світлина "Єрошенко з учнями школи сліпих" з фондів Старооскольского краєзнавчого музею, ряд фото - з нашої тематичної групи "ВКонтакті". З повагою та вдячністю, Юлія Патлань

    ОтветитьУдалить
    Ответы
    1. Пані Юліє, щиро вдячна за увагу, коментар та уточнення - обовязково внесу зміни. В свою чергу, щиро вдячна Вам та всім дослідникам творчої спадщини і долі Василя Єрошенка - про нього дійсно ще дуже мало знають в Україні. А це саме така людина, в якої є багато чого повчитися...
      P.S. А про кохання - дуже шкода, якщо його взагалі не було, навіть нещасливого...

      Удалить